Доброякісні пухлини піхви

Фіброма, міома, ліпома піхви

До справжніх доброякісних пухлин піхви відносяться фіброми, міоми, фіброміоми, ліпоми. В основі зростання доброякісних пухлин піхви лежить проліферація сполучної (фіброму), гладком’язової (міома), рідше жирової (ліпома) тканини. Справжні пухлини локалізуються під слизовою стінкою піхви; можуть мати вигляд одиночного вузла з широкою основою або довгою ніжкою; рідше носять характер множинних вузликів.

Клінічно пухлини піхви можуть проявляти себе тягнуть або контактними болями, відчуттям стороннього тіла, дискомфортом при статевому контакті, порушеннями дефекації та сечовипускання. Перекрут ніжки або крововилив тканини пухлини піхви може супроводжуватися некротизуванням, запаленням або нагноєнням. У поодиноких випадках спостерігається малігнізація доброякісних пухлин піхви.

Справжні пухлини піхви виявляються під час гінекологічного огляду. При бімануальному дослідженні пальпується пухлина, пов’язана зі стінкою піхви, має чіткі межі, щільну консистенцію, обмежену рухливість. При огляді в дзеркалах виявляється вузол, що розташовується в області передньої стінки, на широкій підставі або ніжці під незміненою слизовою оболонкою піхви. Розмір справжніх пухлин піхви може досягати курячого яйця. У процесі трансвагінального УЗД візуалізується солідна структура пухлин піхви, середня або знижена ехогенність, аналогічна фіброміомі матки.

При безсимптомних пухлинах піхви за ними може бути встановлений динамічний нагляд. При тенденції до зростання або клінічної симтоматики пухлини піхви видаляються оперативним способом: проводиться їхнє вилущування з підслизового шару в межах ложа або відсікання ніжки. Операція частіше виконується через піхвовий доступ; глибоко розташовані пухлини піхви можуть видалятися із застосуванням черевностінного черевосічення. Морфологічна форма пухлини піхви встановлюється у процесі гістологічного дослідження препарату.

Папіломи (кондиломи) піхви

Папіломи (кондиломи) – це пухлини покривного епітелію, що мають вигляд сосочкових розростань на слизовій оболонці піхви. Папіломи є проявом загальної папіломавірусної інфекції. Мають екзофітне зростання, мають тонку ніжку або широку основу. Папіломи можуть виявлятися свербінням, печінням у піхву, контактними кровотечами при травматизації, незвичайними виділеннями. Папіломатозні пухлини піхви в ряді випадків піддаються розпаду або малігнізації.

Діагностика папілом включає цитологічне дослідження мазка, проведення кольпоскопії, біопсію пухлини піхви з гістологічним дослідженням, ПЛР-визначення ВПЛ із типуванням неонкогенних та онкогенних штамів.

Видалення папілом піхви суворо обов’язкове і може проводитися медикаментозно, рідким азотом, лазером, електрокоагуляцією, плазмовою коагуляцією, хірургічним скальпелем, радіохвильовим методом. Після видалення папілом призначається імуномодулююча терапія.

Гемангіома піхви

Гемангіоми – судинні пухлини піхви з м’якою консистенцією. За структурою розрізняють капілярні та кавернозні гемангіоми. Виникнувши на слизовій оболонці піхви, гемангіоми можуть поширюватися на цервікальний канал і в порожнину матки. У деяких випадках відзначається виразка та некроз судинних пухлин піхви.

Гемангіоми піхви найчастіше проявляють себе контактними кровотечами при травматизації. При поширенні судинної пухлини піхви на внутрішні геніталії може виникати клініка гіперполіменореї.

При гінекологічному огляді гемангіома піхви має вигляд червоної, пурпурової або синюшної плями, що височить над слизовою оболонкою. Відзначається місцева набряклість слизової оболонки, розпушення покривного епітелію, нагрубання складок. При кольпоскопії звертає увагу наявність широкої мережі анастомозуючих, деяких ділянках – варикозно змінених судин.

Непрогресуючі, невиразки, що не порушують оваріально-менструальний цикл судинні пухлини піхви можуть бути залишені під спостереження. При прогресуючій клініці гемангіоми піхви можуть бути видалені хірургічно, методами кріотерапії, електрокоагуляції шляхом склеротерапії.