Дисбактеріоз

Дисбактеріоз – Це стан, що викликається порушенням мікрофлори кишечника, пов’язане зі зміною видового складу бактерій. При дисбактеріозі кількість корисних біфідо та лактобактерій скорочується, а кількість патогенних (хвороботворних) мікроорганізмів зростає. Патологія супроводжує багато хвороб органів травлення, тривалого чи неконтрольованого вживання антибіотиків, імунодепресантів, впливу шкідливих факторів довкілля. Виявляється запорами, проносами, поганим апетитом, сном, болями у животі, шкірними висипаннями. В особливо тяжких випадках бактерії шлунково-кишкового тракту можуть бути виявлені в крові, що загрожує розвитком сепсису.

Дисбактеріоз (Дисбіоз) кишечника – захворювання, що характеризується патологічною зміною складу нормальної флори кишечника, що сприяє порушенню функціонування кишечника.

Дисбактеріоз кишечника практично ніколи не буває первинною патологією, а розвивається внаслідок тих чи інших порушень роботи органів чи систем, або під впливом прийому препаратів та речовин, що негативно діють на мікроорганізми.

• Ятрогенний дисбактеріоз кишечника виникає внаслідок прийому лікарських засобів, що пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів (антибіотики, сульфаніламідні препарати, гормональні засоби, цитостатики та ін.). Також дисбактеріоз може стати результатом оперативного втручання.
• Неправильне харчування, нестача в раціоні необхідних компонентів, його незбалансованість, наявність різного роду хімічних добавок, що сприяють придушенню флори, збої в режимі харчування, різка зміна характеру раціону.
• Психологічні стреси різного роду.

• Інфекційні захворювання кишківника.

• Інші захворювання травних органів (панкреатит, гепатит, гастрит та ін.).
• Імунні розлади, ендокринні захворювання, порушення обміну.
• Порушення біоритмів, акліматизація.
• Порушення кишкової моторики.

У кишечнику дорослої людини в нормі міститься близько 2-3 кг різних мікроорганізмів (близько 500 видів). Це бактерії-симбіоніти, які безпосередньо беруть участь в акті травлення. У здоровому організмі якісний та кількісний індивідуальний склад мікрофлори перебуває у стані фізіологічної рівноваги – нормобіоценозу (еубіозу). При змінах у складі кишкової флори руйнується ця рівновага, що негативно впливає на здатність кишечника до травлення.

Нормальними функціями кишечника є:

1. трофічна функція – забезпечення організму поживними речовинами;
2. енергетична функція – постачання АТФ, енергозабезпечення кишкового епітелію;
3. перистальтична функція – хімічне регулювання перистальтики;
4. регенеративна функція – участь у диференціації клітин при оновленні епітеліальної вистилання кишечника;
5. участь у підтримці іонного балансу;
6. формування газового складу у кишечнику;
7. участь у біохімічних процесах у кишечнику – деактивація отрут, активація лікарських засобів, утворення біологічно активних речовин, нейротрансмітерів, сигнальних маркерів та ін;
8. захисна функція – участь у місцевому імунітеті, вироблення імуноглобуліну, цитопротекція, забезпечення стійкості епітелію до патогенних та канцерогенних факторів, захоплення вірусів, зчитування геномів патологічних мікроорганізмів;
9. участь у метаболізмі білків, жирів, жовчних кислот та багатьох інших найважливіших складових харчування, синтез вітамінів групи В, пантотенової кислоти;
10. підтримка сталості фізико-хімічного середовища кишечника.

• Диспепсичний синдром – діарея (іноді – чергування запорів та проносів), метеоризм, здуття живота, відрижка та неприємний присмак у роті, бурчання у кишечнику.
• У багатьох (особливо у дітей), які страждають на кишковий дисбактеріоз, виникають не характерні раніше алергічні реакцій на продукти харчування. Реакції можуть бути як звичайного алергічного характеру (кропив’янка, свербіж шкіри, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк), так і кишкового (рідкий пінистий стілець, різкий біль у животі, нудота аж до блювання, зниження артеріального тиску).
• Синдром мальабсорбції – порушення всмоктування в кишечнику різних необхідних поживних речовин проявляється недостатністю субстратів обміну – білково-енергетична недостатність, різні гіповітамінози, насамперед, як правило, за групою вітамінів В, анемія, порушення іонного балансу, недостатність кальцію та ін.
• Інтоксикація організму – слабкість, відсутність апетиту, субфебрилітет, головний біль.
• Зниження імунітету – почастішання інфекційних захворювань (ГРЗ, ГРВІ, герпес), грибкові захворювання.

Діагностику кишкового дисбактеріозу у клінічній гастроентерології починають із виявлення характерних диспепсичних порушень на підставі скарг, проводять фізикальний огляд. При діагностиці, зазвичай, симптоми дисбактеріозу виявляються і натомість первинної патології, чи така є у анамнезі. Обов’язково звертають увагу на лікування препаратами, що пригнічують мікрофлору.

Найбільш специфічна методика лабораторної діагностики кишкового дисбактеріозу – аналіз на дисбактеріоз та бакпосів калу. Дисбактеріоз тонкого кишечника діагностується за допомогою бактеріологічного дослідження зіскрібка або аспірату худої кишки, але через трудомісткість ця методика застосовується лише у випадках сумнівності інших діагностичних критеріїв. Непрямі ознаки дисбактеріозу кишечника може продемонструвати копрограма, біохімія калових мас, газорідинний аналіз.

Лікування здійснюється лікарем-гастроентерологом і має на увазі терапію за декількома напрямками – патогенетичне лікування (викорінення причини виникнення захворювання), корекція патологічного стану травлення, що з’явився, зняття гострих симптомів захворювання, зміцнення захисних властивостей і відновлення нормального біоценозу в кишечнику.

• Патогенетична терапія спрямована на первинну патологію, а також включає в себе заходи щодо відновлення моторних функцій кишечника, зняття запалення, проведення замісної ферментної терапії.
• Хворим на кишковий дисбактеріоз показана дієта №4 (модифікації в залежності від стану), що сприяє нормалізації діяльності кишечника, зменшенню активності гнильних процесів. Харчування має бути ретельно збалансоване за складом нутрієнтів та енергетичної складової. Обов’язкове дотримання балансу вмісту білків, жирів, вуглеводів, постачання організму вітамінами та мікроелементами, достатньою кількістю рідини. Необхідно звертати увагу на режим харчування, його відповідність до біоритмів.
• Включення до раціону продуктів, що містять харчові волокна, живі бактеріальні культури.
• Корекція складу мікрофлори за допомогою селективних антибактеріальних препаратів, що не всмоктуються (рифаксимін), кишкових антисептиків (ніфуроксазид), препаратів, що містять культури-антагоністи патогенної кишкової флори, бактеріофаги.
• Для відновлення імунітету застосовують імуномодулятори (препарати ехінацеї, нуклеїнові кислоти та ін.).

Відновлення нормальної мікрофлори проводять за допомогою:

• пробіотиків (препаратів, які містять живі культури необхідних мікроорганізмів);
• пребіотиків (речовин, що сприяють зростанню та розмноженню корисної флори);
• синбіотиків (комплексні препарати, що містять самі мікроорганізми, так і необхідні для їх розвитку компоненти).

За своєчасного лікування прогноз сприятливий. Профілактика дисбактеріозу кишечника для здорових людей має на увазі правильне харчування з дотриманням режиму, присутність у раціоні продуктів, що містять корисні мікроорганізми (кисломолочні продукти, речовини, що містять біфідо- та ацидофільні бактерії, їжа та напої, на основі заквасок). Обов’язковою є збалансованість харчування за складом необхідних організму речовин, вітамінів та мікроелементів.

Для немовлят оптимальною профілактикою дисбактеріозу є грудне вигодовування, яке формує нормобіоценоз та імунітет дитини. Грудне молоко має оптимальний склад пребіотиків у розвиток здорової мікрофлори кишечника.

Оскільки дисбактеріоз кишечника найчастіше виникає внаслідок вживання лікарських препаратів антибактеріальної дії, то в таких випадках профілактикою цього захворювання виступає раціональне призначення фармакологічних засобів, комплексний підхід до лікування інфекцій – призначення препаратів згідно з проведеними антибіотикограмами, певною мірою резистентності того чи іншого збудника до антибіотиків. препаратів для корекції біоценозу кишківника.

При тривалому лікуванні антибіотиками обов’язково включати в терапію спеціальну дієту, що містить продукти, багаті на корисні бактерії, протигрибкову та імуностимулюючу, а також антигістамінну терапію.