Кандидоз порожнини рота

Кандидоз порожнини рота – мікотична інфекція ротової порожнини, викликана умовно-патогенними дріжджоподібними грибами Candida albicans. Кандидоз порожнини рота проявляється гіперемією та набуханням слизової оболонки з м’якими або щільними бляшками білого нальоту; сухістю, печінням, болем при їді; заїдами, лущенням та тріщинами губ. Діагноз кандидозу порожнини рота заснований на типовій клінічній картині та виявленні збудника при мікроскопічному та бактеріологічному дослідженні. Лікування кандидозу ротової порожнини включає призначення протигрибкових препаратів (місцево і всередину), прийом антигістамінних засобів і вітамінів, імунотерапію, фізіопроцедури.

Кандидоз порожнини рота – дисбіотичне ураження слизової порожнини рота, що розвивається при рясному розмноженні дріжджоподібних грибів роду Candida, які є асоціантом нормальної мікрофлори людини. За певних умов грибки здатні викликати в організмі людини різні патологічні процеси: кандидоз порожнини рота, кандидоз шкіри, вагінальний кандидоз, кандидозний сепсис та ін. в осіб похилого віку. Наприклад, кандидозні заїди частіше зустрічаються в дітей віком 3-10 років і в пацієнтів старше 60 років. Кандидозний стоматит та глосит зазвичай виявляється у новонароджених та у жінок після настання менопаузи.

Передача збудника кандидозу ротової порожнини можлива при фізичному контакті з носієм (через руки, слину при поцілунках), через обсіменений посуд, іграшки, їжу (особливо молочні продукти) і воду. Можливе зараження грибами кандида новонародженого від матері під час пологів, а також під час годування груддю.

Однак лише попадання грибів кандида на слизову оболонку ротової порожнини недостатньо для колонізації та розвитку кандидозу. Не прикріплені гриби можуть бути легко видалені з ротової порожнини зі слиною і їжею в ШКТ і виведені з організму. У реалізації патогенних властивостей грибів кандида роль сприятливих чинників грають ослаблення чи порушення імунобіологічної резистентності організму, зокрема. специфічних та неспецифічних факторів місцевого імунітету, пригнічення нормальної мікрофлори, дисбактеріоз порожнини рота.

Розвитку кандидозу порожнини рота сприяє вагітність, недоношеність та гіпотрофія; наявність вроджених або набутих імунодефіцитних станів (ВІЛ-інфекції), тяжких супутніх захворювань (злоякісних пухлин, туберкульозу), гострих інфекційних процесів (дизентерії, дифтерії, сифілісу), ендокринопатій (цукрового діабету, гіпотиреозу).

Хронічні захворювання ШКТ, гіпосалівація та ксеростомія, низька рН слини, знижена кислотність шлункового соку також зумовлюють схильність до розвитку кандидозу ротової порожнини. У виникненні кандидозу ротової порожнини має значення вік пацієнта (дитячий та літній), тривале лікування антибіотиками, гормональними препаратами (КЗК, кортикостероїди), цитостатиками, шкідливі звички (куріння).

Зниження резистентності слизової оболонки і поява кандидозу порожнини рота може бути обумовлено різними травмами слизової оболонки, заподіяними неякісно підігнаними зубними протезами, гострими краями зруйнованих коронок зубів, термічними або хімічними опіками.

Клінічні прояви кандидозу ротової порожнини досить різноманітні і можуть виражатися у вигляді дріжджового стоматиту (молочниці), глоситу, хейліту, ангуліту. Виділяють гостру (псевдомембранозну та атрофічну) та хронічну (гіперпластичну та атрофічну) клінічні форми кандидозу порожнини рота.

Найбільш поширений гострий псевдомембранозний кандидоз ротової порожнини зустрічається переважно у дітей перших років життя, а також ослаблених і виснажених літніх людей. Характеризується появою набряклості, гіперемії та молочно-білого сирного нальоту на слизовій оболонці спинки язика, піднебіння, щік та губ. Видалення нальоту оголює мацеровану або ерозовану поверхню, що кровоточить, слизової. Відзначається печіння, болючість і утруднення прийому їжі; діти втрачають апетит, стає млявими, примхливими. Процес може поширюватися на горло, горлянку, стравохід.

За відсутності лікування молочниця може перейти в гострий атрофічний кандидоз ротової порожнини, що супроводжується лущенням епітелію, вираженою гіперемією, набряком і сухістю витонченою слизовою оболонкою, сильним болем. Спинка язика набуває вогненно-червоного забарвлення і блиску, ниткоподібні сосочки атрофуються, уражається червона облямівка губ і куточки рота. Грибковий наліт відсутня чи накопичується у глибоких складках, важко піддається видаленню.

У разі хронічного гіперпластичного кандидозу ротової порожнини на слизовій щік і спинки язика виявляються неправильної форми, щільно спаяні сіро-білі бляшки та папули з обідком гіперемії, які при зішкрібанні не знімаються. Хворих із цією формою кандидозу турбує значна сухість у порожнині рота, шорсткість та болючість слизової язика та щік. Захворювання виявляється зазвичай в осіб чоловічої статі старше 30 років.

Хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (стоматит зубних протезів) пов’язаний із тривалим тиском та травматизацією слизової оболонки. Виявляється локальним ураженням зони носіння протеза у вигляді чітко окресленої яскравої еритеми слизової оболонки ясен та піднебіння, невеликим нальотом, ерозіями куточків рота. Мова гладка, з атрофією сосочків. Суб’єктивні відчуття – біль, печіння, сухість.

При переході кандидозу на червону облямівку губ розвивається кандидозний хейліт, що характеризується помірним набряком, мацерацією і поверхневим лущенням губ, хворобливими тріщинами, що кровоточать і ерозіями, наростанням тонких сіруватих плівок і кірок. Відзначається печіння, сухість, відчуття стягування слизової оболонки губ.

При мікотичній заїді в куточках рота з обох боків виникає мацерація слизової оболонки, сухі тріщини з потовщеними валикоподібними краями і тонкими сірими лусочками. При розкриття рота тріщини кровоточать, викликають біль. Кандидоз ротової порожнини може протікати ізольовано або поєднуватися з ураженням інших слизових оболонок і шкіри; за несприятливих умов та неправильного лікування може переходити в генералізований кандидамікоз з ураженням внутрішніх органів, розвитком кандидозного сепсису.

Діагноз кандидозу заснований на наявності характерних скарг та клінічних проявів, результатах лабораторних досліджень (мікроскопічного дослідження зіскрібка, кількісного аналізу ступеня обсіменіння ротової порожнини, посіву на кандидоз з визначенням чутливості до препаратів). Огляд слизової оболонки ротової порожнини у стоматолога дозволяє виявити типові для кандидозу ураження. За потреби проводяться консультації терапевта, педіатра, інфекціоніста, алерголога-імунолога, ендокринолога.

Кандидоз порожнини рота підтверджується виявленням грибів Candida у вигляді клітинних форм, що ниркуються, і ниток псевдоміцелію при оглядовій мікроскопії пофарбованих мазків з уражених ділянок слизової оболонки. Виділення при посіві на живильні середовища від 100 до 1000 КУО грибів кандиду зі слизової порожнини рота трактується як можлива ознака кандидозу. При необхідності проводяться серологічні дослідження – внутрішньошкірна алергопроба на антиген Candida, визначення антитіл до кандиду IgG/IgA та ПЛР-діагностика зіскрібка. При рецидивному кандидозі ротової порожнини досліджується рівень глюкози крові для виключення цукрового діабету.

Кандидоз порожнини рота слід диференціювати від плоскої та веррукозної форми лейкоплакії, червоного плоского лишаю, алергічного та хронічного афтозного стоматиту, десквамативного глоситу, стрептококової заїди, актинічного хейліту, простого герпесу, сифілітичної пасти.

Комплексне лікування кандидозу включає місцеві та загальні методи: обробку та санацію порожнини рота, лікування супутніх захворювань, підвищення факторів імунного захисту. Для місцевого лікування кандидозу ротової порожнини застосовуються олужнюючі полоскання та аплікації (розчинами питної соди, борної кислоти, натрію тетраборату в гліцерині, клотримазолу), змащування протигрибковими мазями (ністатинової, леворинової та декамінової). Для кращого ефекту чергують 2-3 різні препарати-антимикотики протягом дня із заміною через 2-3 дні на нові.

Рекомендується обробка ротової порожнини розчинами фукорцину, люголю, йодинолу. З 4-5 дня від початку терапії можливе застосування кератопластичних засобів (вітамінів А та Е, олії шипшини, обліпихової олії). Показано ретельне оброблення зубних протезів та ортодонтичних конструкцій. Для загального впливу на збудника кандидозу ротової порожнини призначаються протигрибкові засоби всередину (флуконазол, тербінафін кетоконазол, амфотерицин В, леворин). Для зменшення алергічних проявів використовують антигістамінні препарати. При кандидозі ротової порожнини ефективні фізіопроцедури – електрофорез з розчином калію йодиду, УФО, лазеротерапія. У важких випадках кандидозу ротової порожнини необхідна комплексна імунотерапія.

Курс лікування кандидозу ротової порожнини триває не менше 7–10 днів після зникнення всіх клінічних проявів; при хронічній формі курси повторюються попередження рецидивів. Терапія кандидозу ротової порожнини включає по можливості скасування або зниження дози прийнятих антибіотиків, кортикостероїдів; лікування супутніх захворювань Для хворих на кандидоз порожнини рота важливе повноцінне харчування зі зменшенням кількості простих вуглеводів, прийом вітамінів групи В, РР, С. При рецидивуючій кандидозній заїді необхідно протезування для повернення висоти прикусу.

Прогноз при легкій формі кандидозу ротової порожнини сприятливий, рецидиви не виникають; при середньотяжкій формі – ймовірність рецидивів існує; при тяжкій – можливий перехід у хронічну інфекцію з розвитком кандидозного сепсису.

Профілактика кандидозу порожнини рота включає зміцнення здоров’я та загартовування організму, правильний режим харчування, санацію порожнини рота, дотримання правил особистої та загальної гігієни, своєчасне виявлення та лікування дисбактеріозу, неприпустимість самолікування лікарськими препаратами, дотримання санітарно-гігієнічного режиму на підприємствах харчової промисловості та в медичних установах . Важливо здійснювати ліквідацію вогнищ кандидозної інфекції у вагітних жінок та правильний гігієнічний догляд за немовлятами.