Головна / unsorted / Кандидоз шкіри

Кандидоз шкіри

Кандидоз шкіри – Поверхневе ураження шкіри, викликане грибками роду Candida. Кандидоз шкіри являє собою червоні та набрякові осередки ураження з везикулами, папулами та ерозіями. Найчастіше процес локалізується в шкірних складках пахвових та пахвинних областей, у міжпальцевих проміжках та під молочними залозами. Діагноз кандидозу шкіри підтверджується виявленням грибків Candida при мікроскопії шкірного зіскрібка. Лікування здійснюється місцевим, а при необхідності і загальним застосуванням протигрибкових препаратів.

Загальні відомості

Останнім часом відзначається зростання захворюваності на грибкові інфекції взагалі і кандидоз шкіри зокрема. Захворювання зустрічається у людей будь-якого віку від новонароджених до людей похилого віку. Оскільки грибки Candida є умовно-патогенною флорою і присутні в організмі у здорової людини, то перехід їх у хвороботворний стан з розвитком кандидозу шкіри може сигналізувати про відхилення, що відбуваються в організмі, і в першу чергу про зниження імунітету.

Причини виникнення кандидозу шкіри

У більшості людей потрапляння в організм грибків Candida відбувається на першому році життя. Далі грибки присутні в організмі людини як природна флора. Кандидоз шкіри розвивається у разі переходу грибків із сапрофітного стану до патогенного. Це може бути пов’язане з ендогенними причинами, тобто із змінами в організмі самої людини. Наприклад, до розвитку кандидозу шкіри може призвести порушення обміну речовин (диспротеїнемія, ожиріння, цукровий діабет), дисбаланс мікрофлори кишечника при дисбактеріозі, зниження імунітету, ослаблення захисних сил організму на тлі хронічних інфекцій, підвищена пітливість, авітаміноз. До змін, що сприяють виникненню кандидозу шкіри, можуть наводити деякі види медикаментозної терапії: лікування цитостатиками або кортикостероїдами, антибіотикотерапія.

Можливий розвиток кандидозу шкіри внаслідок дії екзогенних причин, тобто факторів довкілля, що сприяють посиленню хвороботворних властивостей у грибків Candida. Одним із таких факторів є вологість. Справа в тому, що Candida добре розвиваються у вологому середовищі і при цьому можуть переходити до патогенного стану. Так кандидозу шкіри часто схильні працівники басейнів і лазень, мийниці і часто домогосподарки, що часто контактують з водою. Підвищена температура навколишнього середовища, що сприяє потовиділенню та мацерації шкіри, також може бути причиною появи кандидозу шкіри. Сприятливе середовище для розвитку хвороботворних грибків Candida існує на кондитерських виробництвах і в консервній промисловості, де крім великої кількості грибків у зовнішньому середовищі та сировині, відбувається постійна мацерація шкіри рук працівників цукристими речовинами, лимонною, яблучною та іншими кислотами.

Класифікація кандидозу шкіри

Виділяють такі види кандидозу шкіри:

  • кандидозне інтертриго – кандидоз великих складок шкіри;
  • кандидоз шкіри статевих органів;
  • кандидоз шкіри міжпальцевих проміжків стоп та кистей;
  • кандидозний фолікуліт – грибкова ураження волосяних фолікул пахвової западини, а у чоловіків у ділянці бороди та вусів, зрідка зустрічається на волосистій частині голови;

  • кандидоз пов’язування шкіри – при підвищеній вологості шкіри під гіпсовою пов’язкою або на спині у лежачих хворих;
  • пелюшковий кандидоз – у грудних дітей в області промежини.

Симптоми кандидозу шкіри

Кандидоз шкіри починається з появи на ній ділянок почервоніння з деякою набряклістю та різними елементами висипу: папулами, пустулами, бульбашками. Після розтину елементів утворюються мокнучі ерозії, які, зливаючись, формують чітко відмежовані ділянки ураження з фестончастими краями. Поверхня ерозій блискуча і гладка, має характерний білуватий наліт. По периферії вогнищ кандидозу шкіри розташовуються окремі серопапули, набряково-еритематозні плями, бульбашки та пустули. Найчастіше кандидоз шкіри починається з великих складок шкіри: між сідницями, пахвових западинах, під молочними залозами, в паху.

Залежно від клінічної картини розрізняють еритематозну та везикульозну форму кандидозу шкіри. При еритематозній формі переважають набряково-еритематозні осередки з ділянками ерозій. Для везикульозної форми характерна наявність великої кількості бульбашок, пустул та папул на тлі запаленої шкіри.

Кандидоз шкіри може приймати хронічний рецидивуючий перебіг. В такому випадку описані вище прояви відбуваються під час загострення кілька разів на рік і мають більш поширений характер. Хронічний кандидоз гірше піддається лікуванню. У тяжких випадках, на фоні супутніх захворювань та виражених порушень імунітету, хронічний кандидоз може переходити до генералізованої форми з остеопорозом, анемією, рецидивуючими бронхітами та пневмоніями, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту та інших внутрішніх органів.

Міжпальцевий кандидоз шкіри частіше спостерігається у дошкільнят та дорослих, які працюють у садах та городах. Він проявляється вогнищами мацерації з набряковою та червоною шкірою, по периферії яких розташовані бульбашки та папули. Для працівників овочесховищ та кондитерських фабрик характерна локалізація кандидозу шкіри між III та IV або IV та V пальцями. Кандидоз шкіри статевих органів часто поєднується з кандидозним вагінітом, баланопоститом та баланітом.

Діагностика кандидозу шкіри

Найшвидший і найпростіший спосіб діагностики грибкової етіології шкірних уражень – це виявлення характерних овальних клітин з елементами псевдоміцелію при прямій мікроскопії зіскрібка на патогенні гриби, взятого з ураженої ділянки шкіри. Попередні дані можуть бути отримані методом ПЛР-діагностики, постановкою реакції імунофлуоресценції (РІФ) та проведенням імунно-ферментного аналізу (ІФА). Діагностичне значення має кількісне визначення Candida, оскільки наявність невеликої кількості грибів Candida є нормальною для мікрофлори людського організму. Точна ідентифікація збудника кандидозу шкіри та визначення його чутливості до протигрибкових препаратів здійснюється шляхом посіву матеріалу зіскрібка на середовище Сабуро.

Додатково для виявлення супутніх захворювань та інфекцій при кандидозі шкіри можуть бути призначені: клінічний аналіз крові, визначення цукру крові та сечі, імунограма, дослідження на ВІЛ-інфекцію тощо. шкірних складок, фавусом, рецидивуючим генітальним герпесом, еритематозним вовчаком та ін.

Лікування кандидозу шкіри

Основою курсового лікування кандидозу шкіри є призначення протигрибкових препаратів. До них відносяться: протигрибкові антибіотики (ністатин, амфотерицин В, натаміцин, леворин), медикаменти групи азолів (кетоконазол, ізоконазол, клотримазол, міконазол, еконазол, флуконазол) та інші препарати (флуцитозин, деквалінію хлорид, цикл кислоти). У легких випадках кандидозу шкіри, за наявності невеликої кількості вогнищ ураження лікування проводять тільки місцево, використовуючи для обробки шкіри протигрибкові мазі. Застосовують лазерне лікування. При поширених ураженнях місцеве лікування комбінують із прийомом протигрибкових препаратів внутрішньо. Дози і тривалість лікування залежать від тяжкості процесу та ефективності терапії. Неадекватно маленькі дози препаратів або занадто короткий курс лікування можуть призвести до рецидивів кандидозу шкіри.

Поряд із протигрибковою терапією проводиться лікування супутніх захворювань та зміцнення захисних сил організму. Пацієнтам з кандидозом шкіри слід дотримуватись дієти зі зниженим вмістом вуглеводів. У ході лікування та надалі для профілактики рецидивів необхідно стежити за тим, щоб шкіра в ділянці складок завжди залишалася чистою та сухою.