Кір

Кір відноситься до гострих вірусних інфекційних захворювань, характеризується поєднанням катаральної симптоматики зі специфічною екзантемою. Вірус кору проникає в організм повітряно-краплинним шляхом. Інкубаційний період триває до 2 тижнів, іноді до 1 місяця. Катаральний період кору проявляється кашлем, лихоманкою, шийним лімфаденітом. На зміну йому приходить період висипань із характерною для кору етапною появою елементів висипу. Одужання починається через 1-2 тижні від початку кору. Діагностика кору здійснюється, зазвичай, виходячи з клінічних даних. Лікування переважно симптоматичне, спрямоване на зниження температури тіла, дезінтоксикацію, підвищення опірності організму.

Кір відноситься до гострих вірусних інфекційних захворювань, характеризується поєднанням катаральної симптоматики зі специфічною екзантемою.

Вірус кору РНК містить, що відноситься до роду Morbillivirus. У довкіллі нестійкий, інактивується при висушуванні, дії сонячного світла, ультрафіолетового опромінення, при нагріванні до 50 °С. Вірус здатний зберігатися при кімнатній температурі 1-2 дні, при охолодженні (температурний оптимум для збереження життєздатності: від -15 до -20 °С) залишається активним кілька тижнів.

Резервуаром та джерелом інфекції є хвора людина. Виділення інфекції починається останні 1-2 дні інкубації, весь продромальний період і триває протягом 4 днів періоду висипань. У деяких випадках час контагіозності затягується до 10 днів після появи екзантеми. Безсимптомного носія кору не відзначається.

Вірус кору передається по аерозольному механізму повітряно-краплинним шляхом. Хворий виділяє збудника у навколишнє середовище під час кашлю, чхання, просто при видиханні повітря та розмові. Дрібнодисперсна завись розноситься зі струмом повітря по приміщенню. Через слабку стійкість вірусу контактно-побутовий шлях передачі виключається. При зараженні кір вагітної жінки можлива трансплацентарна передача інфекції.

Люди вкрай сприйнятливі до кору, після перенесення зберігається довічний напружений імунітет. Зазвичай захворювання виникає у дитячому віці, у дорослих кір зустрічається рідко та протікає помітно важче. Пік захворюваності посідає зимово-весняний період, мінімальну кількість випадків реєструють у серпні-вересні. Захворюваність на кір значно знизилася останнім часом через проведення планової вакцинації населення.

Вірус впроваджується в організм через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, реплікується в клітинах їхнього покривного епітелію і поширюється по організму зі струмом крові, накопичуючись у структурах ретикулоендотеліальної системи. Вірус кору має тропність до покривних тканин (шкіра, кон’юнктива, слизові оболонки ротової порожнини та дихальних шляхів).

У поодиноких випадках можливе ураження вірусом головного мозку з розвитком корового енцефаліту. Уражений вірусом епітелій слизової оболонки респіраторної системи іноді піддається некрозу, відкриваючи доступ для бактеріальної інфекції. Є думка, що збудник кору здатний довго зберігатися в організмі, викликаючи повільну інфекцію, що призводить до виникнення системних захворювань (склеродермії, системного червоного вовчака, розсіяного склерозу та ін.).

Інкубаційний період кору триває 1-2 тижні, у разі введення імуноглобуліну подовжується до 3-4 тижнів. Типова течія кору відбувається з послідовною зміною трьох стадій: катаральної, висипання та реконвалесценції. Катаральний період починається з підйому температури та розвитку ознак загальної інтоксикації. Гарячка може досягати вкрай високих цифр, хворі скаржаться на інтенсивний головний біль, безсоння, озноб, виражену слабкість. У дітей симптоматика інтоксикації значною мірою згладжена.

На тлі інтоксикаційного синдрому в перші ж дні з’являється сухий кашель, відзначається слизово-гнійна ринорея, кон’юнктивіт (супроводжується інтенсивним набряком повік) з гнійним відокремленим світлобоязнь. У дітей виражена гіперемія зіва, зернистість задньої стінки глотки, обличчя одутле. У дорослих катаральні ознаки слабше виражені, але може місце регіонарний лімфаденіт (уражаються в основному шийні лімфовузли). Аускультація легень відзначає жорстке дихання та сухі хрипи. Іноді захворювання супроводжується послабленням кишкової діяльності, диспепсичними симптомами (нудота, блювання, печія, відрижка).

Перша гарячкова хвиля зазвичай становить 3-5 днів, після чого температура тіла знижується. Наступного дня знову відбувається підйом температури та посилення інтоксикації та катаральних явищ, а на слизовій оболонці щік відзначаються плями Філатова-Коплика-Вельського – специфічна клінічна ознака кору. Плями розташовуються на внутрішній поверхні щік навпроти малих корінних зубів (іноді переходячи на слизову ясен), є трохи підняті над поверхнею білі ділянки, оточені тонкою смужкою гіперемованої слизової оболонки (вид «манної каші»). Як правило, з появою висипу ці плями зникають, у дорослих можуть зберігатися протягом перших днів періоду висипів. Одночасно або трохи раніше, ніж плями Філатова-Коплика-Вельського, на м’якому і, частково, твердому небі з’являється енантема, що є червоними плямами з шпильковою голівкою неправильної форми. Через 1-2 дні вони зливаються і перестають виділятися на тлі загальної слизової гіперемії.

Загальна тривалість катарального періоду становить 3-5 днів у дітей та близько тижня у дорослих. Після чого настає період висипання. Висипання при кору спочатку утворюється на волосистій частині голови і за вухами, поширюється на обличчя і шию. На другий день висипання покривають тулуб і плечі. На третю добу висипання покриває кінцівки і починає бліднути на обличчі. Така послідовність висипань й у кору, є значимим для диференціальної діагностики ознакою.

Корова висипка є яскравою плямисто-папульозною екзантемою, схильною до формування зливних фігурних груп з проміжками незмінених шкірних покривів. Висип у дорослих більш виражена, ніж у дітей, при тяжкому перебігу може набувати геморагічного характеру. У період висипів посилюється катаральна симптоматика та посилюється лихоманка та інтоксикація.

Період реконвалесценції настає через 7-10 днів після початку захворювання (у дорослих тривалість кору більше), клінічна симптоматика стихає, температура тіла нормалізується, елементи висипу регресують (аналогічно порядку появи), залишаючи після себе світло-коричневі ділянки підвищеної пігментації, зникають 7 днів. На місці пігментації деякий час залишається висівки (особливо на обличчі). У період реконвалесценції має місце зниження імунних факторів захисту організму.

Мітигований кір є атиповою клінічною формою інфекції, що зустрічається у пасивно або активно імунізованих осіб, або раніше перехворіли на кір. Відрізняється більш тривалим інкубаційним періодом, слабко вираженою або відсутньою симптоматикою інтоксикації та укороченим періодом катаральних проявів. Відзначається типова для кору екзантема, але висипанням можуть з’являтися відразу на всіх ділянках тіла або у зворотній (висхідній від кінцівок до обличчя) послідовності. Часто не виявляються плями Філатова-Копліка-Вельського.

Ще однією атиповою формою є абортивна кір – початок її таке ж, як і у звичайних випадках, але через 1-2 дні симптоматика стихає, висипання поширюється на обличчі і тулуб, після чого регресує. Гарячка при абортивній формі зазвичай має місце лише першого дня висипань. Іноді з допомогою серологічних методик виявляються субклінічні форми кору.

Кір найбільше ускладнюється вторинною бактеріальною пневмонією. У дітей раннього віку запалення гортані (ларингіт) і бронхів (бронхіт), що виникають, іноді призводять до розвитку помилкового крупа, що загрожує асфіксією. Іноді відзначаються стоматити.

У дорослих кір може сприяти розвитку менінгітів та менінгоенцефалітів, а також поліневритів. Рідкісне, але досить небезпечне ускладнення – коровий енцефаліт. В даний час має місце теорія розвитку аутоімунних захворювань, згідно з якою вірус кору може брати участь у патогенезі цих станів.

Діагностування кору успішно здійснюється на підставі клінічних проявів. Загальний аналіз крові показує характерну для вірусної інфекції картину: лімфоцитоз і натомість помірної лейкопенії (чи концентрація клітин білої крові залишається у межах норми), плазмоцитоз, підвищена ШОЕ. У дорослих можуть відзначати знижену концентрацію нейтрофілів та лімфоцитів та відсутність еозинофілів.

Результати специфічних бактеріологічних та серологічних досліджень (рідко застосовних у клінічній практиці) мають ретроспективний характер. При підозрі в розвитку пневмонії потрібна рентгенографія легких. При розвитку неврологічних ускладнень пацієнту з кіром показано консультацію невролога, реоенцефалографія, ЕЕГ головного мозку. Для діагностики менінгіту можуть бути показані люмбальна пункція.

Кір лікують амбулаторно, госпіталізують хворих з тяжким ускладненим перебігом, або за епідеміологічними показаннями. Постільний режим призначається протягом усього гарячкового періоду. Досить ефективної етіотропної терапії в даний час не розроблено, лікування полягає у полегшенні симптоматики та попередженні ускладнень. Як міру, що знижує токсикоз, рекомендують рясна питво. Інтенсивні дезінтоксикаційні заходи проводяться у випадках вкрай тяжкого перебігу.

Хворим необхідно дотримуватися гігієни рота та очей, уникати яскравого світла. В якості патогенетичної та симптоматичної терапії призначають антигістамінні, жарознижувальні засоби, вітаміни та адаптогени. У ранні терміни захворювання помітно покращує протягом прийом інтерферону. У разі загрози виникнення вторинної інфекції призначають антибіотики широкого спектра дії. Коровий енцефаліт потребує призначення високих доз преднізолону та інших заходів інтенсивної терапії.

Неускладнено кір, що протікає, зазвичай закінчується повним одужанням, косметичних дефектів після висипань не залишається. Несприятливим прогноз може стати у разі виникнення корового енцефаліту.

Специфічна профілактика кору полягає у плановій вакцинації населення ЖКВ (живою коровою вакциною). Першу вакцинацію проти кору роблять дітям у 12-15 місяців, ревакцинація здійснюється у 6 років. Ізоляція хворих триває до 10 днів, обмеження контакту з не щепленими і не хворими дітьми – до 21 дня від початку захворювання.