Лептоспіроз у дітей

Лептоспіроз у дітей – це гостра зоонозна інфекція, яка спричинена збудником L. interrogans. Зараження відбувається при купанні у водоймищах, вживанні забрудненої води або їжі, контакті з тваринами-носіями. Основні симптоми лептоспірозу: висока лихоманка та інтоксикаційний синдром, сильні м’язові болі, ознаки печінкової та ниркової патології. Діагностику проводять за результатами мікроскопії, бакпосіву та серологічних досліджень. Лікування включає антибіотикотерапію, введення інфузійних розчинів, патогенетичну та симптоматичну терапію з урахуванням клінічної форми та тяжкості інфекції.

Лептоспіроз – один із найпоширеніших бактеріальних зоонозів у Росії. Щорічно діагностується 1500-2500 випадків, причому більше половини з них припадає на Краснодарський край. Високі показники захворюваності також реєструються в Республіці Адигеї, Калінінградській, Вологодській, Тульській областях. Лептоспіроз у дітей становить 40-60% від усіх випадків. Він зустрічається у всіх вікових групах, крім немовлят до 1 року. Для хвороби характерна сезонність із червня по вересень, що пов’язано з відпочинком на дачі, купанням у прісних водоймах.

Збудник інфекції – грамнегативна бактерія Leptospira interrogans. Вона має спіралеподібну форму, довжину 7-14 мкм та товщину 0,4 мкм. Лептоспіри не утворюють капсул та спор. Оптимальні умови їх зростання: висока вологість, температура 28-30°С, наявність кисню. За антигенним складом збудники об’єднуються в 25 серогруп, на території Росії зустрічаються варіанти Icterohaemorragia, Hebdomadis, Tarassovi, Canicola, Pomona, Grippotyphosa.

Лептоспіри здатні виживати до 3-х місяців у відкритих водоймах та вологому ґрунті, від кількох годин до 30 днів – на продуктах харчування. Бактерії швидко гинуть при висушуванні, нагріванні понад 55 ° С, обробці стандартними дезінфікуючими розчинами. При цьому вони добре переносять низькі температури, місяцями зберігають життєздатність та вірулентність у заморожених органах.

Епідеміологія

Джерелом інфекції виступають дрібні гризуни, комахоїдні тварини, м’ясоїдні домашні тварини. Всі вони виділяють лептоспір у навколишнє середовище із сечею. Основний шлях інфікування лептоспірозом у дітей – водний, який реалізується під час купання у ставках, пиття некип’яченої води з відкритих водойм та джерел. Рідше спостерігається аліментарний шлях (вживання забруднених продуктів харчування), контактний (ігри із зараженими домашніми тваринами).

У механізмі розвитку лептоспірозу в дітей віком виділяють 5 послідовних стадій. На першому етапі збудник проникає в тіло через слизові оболонки або шкіру, потрапляє в кров та спричинює первинну лептоспіремію. У місці застосування патогену відсутні ознаки запалення. Зі струмом крові бактерії досягають печінки, селезінки, нирок та інших органів, де починають активно розмножуватися.

Друга фаза лептоспірозу починається з повторного виходу бактерій у кров (вторинна лептоспіремія), що призводить до генералізації інфекції, накопичення токсинів та продуктів життєдіяльності патогенів. На третьому етапі переважає токсинемія, яка обумовлена ​​ендотоксином та екзотоксіноподібними речовинами лептоспір. Внаслідок цього виникає поліорганна дисфункція, капіляротоксикоз, гемодинамічні зміни.

Четвертий період лептоспірозу у дітей починається з 3-4 тижня захворювання, коли формується нестерильний імунітет. Антитіла та процеси фагоцитозу перешкоджають подальшому розмноженню бактерій у всіх внутрішніх органах, крім нирок, де лептоспіри можуть зберігатися протягом 5-6 тижнів. П’ятий етап хвороби відповідає реконвалесценції, що характеризується формуванням стерильного специфічного імунітету.

У дитячій інфектології використовують такий самий підхід до систематизації захворювання, що й у дорослих пацієнтів. У Росії її поширена клініко-патогенетична класифікація лептоспироза за В.І. Покровському (1979). Відповідно до неї, щодо виду хвороби враховують такі критерії:

• Клінічна форма: жовтянична (типова), безжовтянічна.
• Провідний синдром: гепаторенальний, ренальний, геморагічний, менінгеальний.
• Особливості течії: наявність рецидивів та ускладнень.
• Ступінь тяжкостіОсі: легка, середньоважка, важка.

Захворювання починається гостро після інкубаційного періоду тривалістю 7-14 днів. Температура тіла підвищується до 39-40 ° С, виникають сильні головні болі, болючість в литкових м’язах та інших групах м’язів. У дитини спостерігається почервоніння і одутлість обличчя, почервоніння очей, виникає плямистий або геморагічний висип. Виявляються початкові ознаки ураження нирок: зменшення кількості добової сечі, біль у попереку.

У період розпалу лептоспірозу у дітей (з 3-7 днів хвороби) приєднуються симптоми ураження внутрішніх органів. При жовтяничній формі спостерігається відповідне фарбування шкіри, видимих ​​слизових оболонок, склер очей. Також характерно потемніння сечі, освітлення калу, невеликий свербіж шкіри. Збільшення печінки проявляється болями та тяжкістю у правому підребер’ї. Прогресуюче ураження нирок викликає стійку олігурію, гематурію.

Поразка серця викликає прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, приглушення серцевих тонів. У дітей часто приєднується патологія ШКТ у вигляді болю в животі, нудоти та блювання, нестійкості випорожнень. При тяжкій формі лептоспірозу буває ураження легень, що проявляється задишкою, болями в грудній клітці, кровохарканням. На тлі вираженої інтоксикації можливе безсоння, загальмованість, судомний синдром та менінгізм.

У 10-12% дітей спостерігається інфекційно-токсичний міокардит. Рідше виникає ендокардит, перикардит, миготлива аритмія та інші порушення ритму серця. Серйозну небезпеку представляє поразка ЦНС як гнійного менінгіту, енцефаліту, набряку-набухання мозку. Геморагічний синдром загрожує легеневими та шлунково-кишковими кровотечами, крововиливами у надниркові залози, субарахноїдальний простір.

Один з найнебезпечніших наслідків лептоспірозу у дітей – ниркова недостатність, яка найчастіше супроводжується інфекційно-токсичним шоком. Вона може призводити до хронічної хвороби нирок та стійкого зниження ШКФ. При жовтяничній формі дисфункція нирок супроводжується печінковою недостатністю, панкреатитом, холециститом. Також можливі ускладнення з боку органу зору: ірит, увеїт.

Ознаки лептоспірозу у дітей потребують негайної консультації педіатра та дитячого інфекціоніста. При фізикальному огляді визначають пропасницю, міалгію, гіперемію обличчя та інші специфічні симптоми. Важлива роль відводиться збору анамнезу та виявлення факторів ризику: відпочинок на природі чи дачі, купання у водоймах, перебування у сільській місцевості. Для встановлення діагнозу призначаються такі види обстеження:

• Інструментальна візуалізація. Програма діагностики визначається клінічною картиною. Ознаки ураження печінки та нирок вимагають проведення УЗД органів черевної порожнини та заочеревинного простору. При легеневих симптомах призначається рентгенографія органів грудної клітки. Для виключення ускладнень із боку серця проводиться електрокардіографія, ехокардіографія.
• Мікробіологічна діагностика. У перший тиждень захворювання для виявлення лептоспіру використовують мікроскопію, бактеріологічний посів, ПЛР-діагностику. Для дослідження беруть кров, сечу, ліквор. З другого тижня лептоспірозу з’являються специфічні антитіла, що ідентифікують за допомогою мікроаглютинації, імуноферментного аналізу.
• Загальноклінічні дослідження. У гемограмі при лептоспірозі виявляють нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво. лімфопенію, підвищення ШОЕ. Також характерна тромбоцитопенія, зниження кількості еритроцитів та рівня гемоглобіну. У загальному аналізі сечі визначають протеїнурію, циліндрурію, мікрогематурію, лейкоцитурію.
• Біохімічні аналізи. На ураження печінки вказує синдром цитолізу (підвищення ферментів АСТ та АЛТ більш ніж у 2-3 рази), гіпербілірубінемія, збільшення лужної фосфатази. Ознакою пошкодження м’язів є високий рівень креатинфосфокінази. Ступінь порушення ниркової функції визначають за зростанням концентрації сечовини та креатиніну.

Диференційна діагностика

Лептоспіроз у дітей диференціюють із вірусними гепатитами, тифопаратифозними захворюваннями, ієрсиніозом, геморагічною лихоманкою з нирковим синдромом. Безжовтяничні форми необхідно відрізняти від грипу та інших ГРВІ. Сильні болі у животі вимагають виключення гострої хірургічної патології: апендициту, інвагінації кишечника, внутрішньочеревного абсцесу. При тяжкому перебігу лептоспірозу виключають сепсис, гнійний менінгіт, кліщовий енцефаліт.

Консервативна терапія

Медичну допомогу надають лише в умовах інфекційного стаціонару, незалежно від віку дитини та ступеня тяжкості захворювання. Основу лікування складають етіотропні антибактеріальні препарати. У педіатричній практиці використовують пеніциліни широкого спектра дії, цефалоспорини 2-4 покоління, гетерогенний протилептоспірозний імуноглобулін. Обов’язково проводиться комплексна патогенетична терапія:

• інфузійна терапія розчинами електролітів для детоксикації організму, нормалізації водно-електролітного балансу, підтримання функції нирок;
• ентеросорбенти зменшення синдрому інтоксикації;
• нестероїдні протизапальні засоби для усунення фебрильної лихоманки, усунення міалгії;
• спазмолітики при абдомінальному больовому синдромі;
• антигістамінні препарати для корекції алергічних проявів;
• препарати жовчних кислот у разі порушення функції біліарної системи.

Дітям з тяжким перебігом захворювання буде потрібна інтенсивна терапія для корекції порушень гомеостазу та підтримки функції життєво важливих органів. Призначається респіраторна підтримка зволоженим киснем, вазопресорна підтримка препаратами допаміну, застосування глюкокортикостероїдів. При гострій нирковій недостатності потрібна замісна терапія: гемодіаліз, гемофільтрація, мембранний плазмаферез.

Реабілітація

У період реконвалесценції призначають загальнозміцнювальну терапію, вітамінотерапію, фізіолікування. Діти, які перехворіли на лептоспіроз, перебувають на диспансерному обліку протягом 6 місяців. Планові огляди проводяться щомісяця та включають консультацію педіатра, загальні аналізи крові та сечі, біохімічне дослідження крові (після жовтяничної форми захворювання). Спостереження завершують після повного клінічного та лабораторного одужання.

У неускладнених випадках загальна тривалість лептоспірозу у дітей не перевищує 4-6 тижнів, проте протягом наступних кількох місяців може зберігатися астенія, м’язова слабкість. Загалом прогноз сприятливий, але існує високий ризик рецидивів (20-60%) з повторною лихоманкою та ознаками органного ураження у легшій формі. При ускладнених варіантах інфекції та відсутності своєчасного лікування рівень летальності сягає 7-8%.

Для зниження ризику зараження дітей лептоспіроз необхідно дотримуватися заходів неспецифічної профілактики. При поїздках за місто не можна вживати сиру воду сумнівної якості для пиття та вмивання, не рекомендується купатися в невеликих непроточних водоймищах, особливо у місцях водопою худоби. Всі овочі, фрукти та зелень перед вживанням слід ретельно мити. Дитині потрібно навчати правилам особистої гігієни, миття рук після спілкування з тваринами.