Ліпома

Ліпома – це поширена доброякісна мезенхімальна пухлина, що складається із зрілих жирових клітин. Являє собою округле або довгасте утворення м’якоеластичної консистенції, покрите незміненою шкірою. Пухлина повільно збільшується у розмірах, не викликаючи неприємних відчуттів. При локалізації у безпосередній близькості від судин та нервів може здавлювати їх, провокуючи розвиток ускладнень. Діагностика включає візуальний огляд та біопсію, при глибоко розташованих утвореннях показано УЗД або МРТ. Лікування – хірургічне видалення пухлини.

Ліпоми виявляються приблизно у 1 із 100 осіб. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Середній вік пацієнтів, які звернулися до хірурга щодо жировика, становить 40-60 років. Для дітей формування липом нехарактерне. У 98% випадків новоутворення розташовані в товщі підшкірної жирової клітковини, 2% випадків припадає на ліпоми головного мозку, серця, органів шлунково-кишкового тракту. У 94% випадків жировики представлені одиничними вузлами. Частота народження ліпом ЦНС становить 0,5% від числа всіх новоутворень головного і спинного мозку. Перед ліпом припадає 60% всіх неэпителиальных пухлин кишечника.

Пухлина може бути самостійним новоутворенням або одним із проявів деяких дерматологічних, неврологічних та інших захворювань. Ліпоматоз – це поліетиологічна патологія, для розвитку якої необхідне поєднання кількох причинних факторів. До основних причин, що підвищують ризик появи утворень, можна віднести:

• Генетичну схильність. У літературі описані сімейні випадки формування жировиків. Сімейний ліпоматоз успадковується за аутосомно-домінантним типом, за наявності патології у батьків ймовірність появи утворень у дітей становить 75%. Частота виявлення пухлин залежить від статі.
• Порушення ембріогенезу. Виявлення липом у нехарактерних їм місцях обумовлено дистопією зародкових жирових клітин. Наприклад, у ЦНС жировики розвиваються при переміщенні адипоцитів у первинну нервову трубку. При цьому скупчення жирової тканини нерідко є складовою частиною комплексу вроджених аномалій.
• Деякі захворювання та синдроми. Існує велика кількість патологічних процесів, що супроводжуються формуванням множинних липом. Це хвороба Деркума з численними хворобливими утвореннями, хвороба Маделунга, для якої характерна поява жирового «хомута» в ділянці шиї, синдром Коудена та інші.

Імовірність ліпоми підвищують ендокринні порушення, насамперед – гіпофункція гіпофіза, щитовидної та підшлункової залоз, хронічний алкоголізм, зловживання наркотиками, злоякісні новоутворення верхніх дихальних шляхів. Множинні ліпоми частіше зустрічаються у жінок, що може вказувати на зв’язок ліпоматозу зі зміною рівня естрогенів, захворювання жіночої статевої сфери.

Ключова роль розвитку локального скупчення адипоцитів відводиться хромосомним аномаліям, що зачіпають довге плече 12-ї хромосоми. Тут розташовані гени, відповідальні за синтез ТАГ-ліпази – ферменту, що регулює процес розщеплення жирів та забезпечення організму енергією. Згідно з іншою теорією, поява жировиків зумовлена ​​надмірним депонуванням ліпідів у клітинах жирової тканини.

Передумови освіти ліпом створюються на етапі ембріонального розвитку, коли йде закладка жирової тканини ембріона. Пухлина оточена пухкою капсулою, яка слабко відмежовує жировик від навколишніх незмінених тканин. Глибоко розташована ліпома має численні псевдоподієподібні відростки, які проникають у проміжки між м’язами та сухожильні піхви, руйнують апоневрози.

Ліпоми відрізняються за розташуванням, анатомічною та гістологічною будовою, рядом супутніх патологічних змін. Все перераховане визначає особливості клінічного перебігу захворювання, вибір кращого методу лікування, прогноз. Сучасна класифікація включає вісім клінічних різновидів ліпом:

• Периневральний. У 90% випадків розвивається у місці проходження серединного нерва. Часто супроводжується макродактилією.
• Люмбосакральна. Асоціюється з вадами розвитку хребта, незарощення дужок хребців, порушенням формування спинного мозку. Часто з’являється одночасно з жировиком, що знаходиться в хребетному каналі.
• Внутрішньо-або міжм’язова. Розташовується у просторах між окремими м’язами. Не має чітких меж, що ускладнює повне видалення. Часто рецидивує.
• Розлита. Зовнішньо є гроздевидне скупчення жиру без чіткого відмежування від навколишніх тканин, значно збільшує обсяг анатомічної області, в якій локалізується.
• Липома сухожильного піхви. Скупчення адипоцитів розростаються у піхвах сухожиль і синовіальних оболонках суглобів.
• Міоліпома м’яких тканин. Має у своєму складі кілька м’язових волокон.
• Ангіоліпома. У пацієнтів обох статей зазвичай виявляється у нирках. У чоловіків старше 50 років зустрічається у підшкірній жировій клітковині верхніх та нижніх кінцівок.
• Аденоліпома. Має у складі компоненти потової залози.

Жировик може розвинутися будь-якій ділянці тіла крім долонь і стоп. Має вигляд ущільнення желейної щільності або м’якоеластичного вузла, який не спаяний з навколишніми тканинами, легко зміщується щодо шкіри та м’язів, що підлягають. Освіта повільно зростає, досягаючи 5-20 см у діаметрі. Шкіра, що покриває вузол, не змінена. Вага тіла пацієнта та товщина шару підшкірної клітковини не впливають на обсяг новоутворення. Усі ліпоми, крім периневральної, безболісні. Пальпація вузлів не викликає неприємних відчуттів.

Ліпома у внутрішніх органах протягом тривалого часу ніяк не проявляє себе, часто стає випадковою знахідкою під час обстеження, що проводиться з іншого приводу. Коли новоутворення сягає значних розмірів, може порушувати роботу органу, що супроводжується характерними для даної анатомічної області симптомами. Прояви, зазвичай, наростають поступово, що з повільним зростанням пухлини.

Поверхнево розташовані жировики не викликають проблем. Винятком можуть стати великі підшкірні ліпоми, розташовані у проекції великих судин та нервових стовбурів, оскільки здавлення зазначених анатомічних структур призводить до порушення кровотоку та іннервації. Ліпома, локалізована на відкритих ділянках тіла, голові або шиї, стає причиною помітного косметичного дефекту. Вузол, що росте поруч із великими суглобами, може обмежувати рухи кінцівок.

Ліпоми мозку провокують появу неврологічної симптоматики: судом, завзятих головних болів, порушення роботи тазових органів. Жирові скупчення в підслизовому шарі кишечника порушують пасаж кишкового вмісту. Жировики у камерах серця можуть потенціювати артеріальну гіпертензію, недостатність кровообігу. Описано випадки злоякісного переродження.

Постановка діагнозу підшкірної ліпоми проводиться дерматологом. Характерний зовнішній вигляд, відсутність скарг, вказівка ​​на повільне зростання дають можливість лікарю встановити вид новоутворення під час першого звернення пацієнта. Додаткові обстеження здійснюються для диференціації ліпом з іншими доброякісними пухлинами шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Діагностику жировиків внутрішніх органів проводять лікарі відповідного профілю. Хворим можуть бути призначені:

• Гістологічне дослідження. При вивченні зразка тканини, взятого за біопсії вузла, виявляються зрілі адипоцити різного розміру. Усередині новоутворення добре розвинена капілярна мережа. Довго існуюча ліпома великого розміру може містити ділянки атрофії. Наявність ліпобластів вказує на міксоїдну липосаркому.
• Ультразвукове дослідження. УЗД м’яких тканин застосовується визначення розмірів вузла, виявлення міжм’язових тяжів, диференціальної діагностики жировика з епідермоїдною кістою, іншими доброякісними новоутвореннями м’яких тканин. УЗД серця дозволяє виявити жирові вузли в шлуночках та передсердях.
• Магнітно-резонансна томографія. МРТ головного мозку допомагає виявити скупчення адипоцитів у порожнині черепа. МРТ черевної порожнини дає можливість візуалізувати об’ємні утворення у порожнистих органах. На томограмах грудної клітки добре видно жировики у стінках стравоходу.

Видалення поверхнево розташованих жировиків проводиться з косметичною метою та для відновлення порушених функцій ураженого сегмента. Особливої ​​уваги з боку хірурга вимагають ліпоми значних розмірів, вузли, що швидко ростуть, здавлюють внутрішні органи, хворобливі і щільні утворення, спаяні з тканинами, що підлягають. Видалення таких пухлин проводиться невідкладно.

Консервативна терапія

Медикаментозне видалення жировиків застосовується щодо новоутворень, розташованих під шкірою. З цією метою вводять ін’єкційним способом препарати, які розщеплюють ліпіди, накопичені в адипоцитах. Ліполітичну активність мають глюкокортикостероїди, деякі мезотерапевтичні засоби. Метод ефективний щодо поверхневих жировиків, діаметр яких не перевищує 3 мм. Ліполітики зменшують обсяг вузла, але не змінюють характеру обмінних процесів у пухлинних клітинах, тому через деякий час ліпома може рецидивувати.

Хірургічне лікування

Оперативне видалення жировика є кращим методом лікування, оскільки дозволяє усунути пухлину будь-якої локалізації та розмірів. Фрагменти капсули та зміненої жирової тканини, що залишаються після видалення новоутворення, можуть стати причиною рецидиву. У зв’язку з цим вузол під час операції повинен бути повністю вилучений, з усіма структурними компонентами. Висічення підшкірної ліпоми здійснюється такими способами:

• Ендоскопічна операція. Видалення дрібних поверхневих вузлів виконується з використанням ендоскопічної техніки. З її допомогою можна провести всі маніпуляції через невеликі проколи шкіри без ризику формування великих рубців дома розрізів. Недоліком методики є складність визначення меж вузла з пухкої капсули.
• Відкрита операція. Запобігти повторній появі жировика дозволяє його повне висічення разом з капсулою, що можливе лише при достатніх по протяжності операційних розрізах. В області молочної залози видалення пухлин проводиться методом секторальної резекції з метою збереження правильної форми жіночих грудей.

Підшкірні вузли січуть під місцевою анестезією в амбулаторних умовах, не вимагають тривалого відновлювального періоду. Операції на серці, внутрішніх органах та кишечнику виконуються у стаціонарі після ретельного обстеження, попередньої підготовки, під наркозом. Показання для хірургічного видалення визначаються з урахуванням ступеня порушення функцій ураженого органу та ризику розвитку ускладнень для пацієнта.

Прогноз щодо життя та здоров’я сприятливий. Заходи профілактики не розроблені. Наявні підшкірні новоутворення рекомендовано спостерігати у дерматолога чи дерматоонколога із частотою відвідувань 1 раз на рік. Це необхідно для своєчасного виявлення можливих ускладнень спочатку доброякісної неоплазії. Нагромадження жиру в ЦНС, серці, нирках, печінці, кишечнику доцільно видаляти відразу після виявлення, щоб не допустити порушення функцій уражених органів.