Перелом лопатки

Перелом лопатки – це порушення цілісності лопатки внаслідок травматичної дії. Відбувається досить рідко і зазвичай поєднується з переломами ребер. Виявляється болем у лопатковій ділянці, набряком та обмеженням рухів верхньої кінцівки. У деяких випадках відзначається підшкірний крововилив або плечовий гемартроз. Патологія діагностується на підставі анамнезу, даних фізикального огляду та рентгенологічного дослідження. Методика лікування залежить від місця перелому лопатки, може полягати у накладенні фіксуючої пов’язки або скелетного витягу тривалістю 1 міс.

Переломи лопатки досить рідко спостерігаються у травматології, становлять 0,3-1,5% від загальної кількості скелетних травм. Як правило, виникають одночасно з переломами ребер. Перелом акроміального відростка може поєднуватися з переломом чи вивихом акроміального кінця ключиці, перелом суглобового відростка – з вивихом плеча. Травматичне ушкодження найчастіше виявляється у чоловіків працездатного віку, пік захворюваності припадає на 40-60 років.

Переломи лопатки виникають при побутових, вуличних та виробничих травмах, автодорожніх пригодах. Локалізація ушкодження визначається механізмом травми:

• Прямий вплив: падіння на спину, сильний удар Переважає у структурі захворюваності, спостерігається при переломах кутів, остюки, тіла лопатки.
• Непрямий вплив: падіння з упором на кисть чи область ліктьового суглоба при відведеної кінцівки. Стає причиною переломів шийки, клювоподібного, акроміального відростків лопатки, суглобової западини.

Лопатка – плоска парна кістка. Розташовується по задній поверхні грудної клітки збоку від хребта. Входить до складу так званого верхнього плечового пояса та бере участь у рухах верхньої кінцівки. Має складну структуру, що включає тіло, остюка, два відростки, шийку і суглобову западину. Переломи лопатки через особливості її розташування зазвичай супроводжуються вираженим усуненням.

Найбільш складними є багатооскольчаті переломи тіла, а також переломи акроміального відростка, шийки лопатки, при яких частіше спостерігається зміщення кісткових фрагментів. Перелом суглобової западини відноситься до категорії внутрішньосуглобових, може негативно впливати на функцію плечового суглоба через порушення цілісності суглобової поверхні, особливо за наявності вільно уламків.

У сучасній травматології та ортопедії використовують систематизацію переломів лопатки з урахуванням локалізації, що дозволяє підібрати оптимальну тактику лікування та скласти прогноз. Розрізняють такі види травм:

• багатооскольчасті, поперечні, поздовжні переломи тіла лопатки;
• переломи акроміального та клювоподібного відростків лопатки;
• перелом хірургічної та анатомічної шийки лопатки;
• перелом суглобової западини;
• перелом нижнього та верхньовнутрішнього кутів;
• перелом ости лопатки.

Клінічна картина визначається локалізацією перелому. При ушкодженнях кутів, остюки і тіла кістки виникає больовий синдром, у ураженій зоні з’являється набряклість, обумовлена ​​крововиливом у прилеглі м’які тканини. Локальний набряк зазвичай відповідає формі лопатки, інтерпретується як симптом «трикутної подушки». Виявляються помірні обмеження рухів верхньої кінцівки, самостійне піднесення руки неможливе.

Деформація при переломах зі зміщенням візуалізується не завжди через виражену набряклість, яка також ускладнює пальпацію і може спричинити гіподіагностику. При обмацуванні може визначатися усунення уламків, кісткова крепітація, патологічна рухливість. Пальпація області ушкодження різко болісна.

При переломах суглобової западини пацієнт скаржиться на біль у проекції плечового суглоба. Суглоб набряклий, деформований, виявляється різке обмеження рухів. Контури оточуючих кісткових структур змінено, відзначається вистояння акроміону, западання тканин під акроміальним відростком. При пальпації іноді виявляється кістковий хрускіт.

Переломи клювоподібного відростка та акроміону проявляються місцевою хворобливістю та набряклістю оточуючих м’якотканних структур. У проекції перелому формується синець, що досягає максимуму до 2-3 діб. Рухи обмежені, пальпація болісна, іноді виявляється крепітація.

Зрідка переломи лопатки ускладнюються травмами плечового сплетення, пахвової артерії чи нерва. При порушенні цілісності судини може спостерігатися інтенсивна внутрішня кровотеча. При розриві та здавленні нерва відзначаються розлади чутливості та рухів, які іноді повністю або частково зберігаються після загоєння перелому. При пошкодженні суглобової западини лопатки виникає гемартроз.

У деяких хворих у віддаленому періоді виявляється «флотуюча» (зайво рухлива) лопатка, розвиток якої обумовлено атрофією м’язів. До пізніх ускладнень внутрішньосуглобових переломів відносять артроз плечового суглоба, обмеження рухів різного ступеня вираженості. Після консервативного лікування внутрішньосуглобових ушкоджень іноді діагностуються звичні вивихи плеча.

Обстеження здійснюється за умов приймального спокою травматологічного відділення, діагноз виставляється за результатами консультації травматолога. Застосовуються такі методи:

• Зовнішній огляд. На користь перелому лопатки в залежності від його локалізації свідчать наявність «трикутної подушки», характерне обмеження рухів, різка хворобливість. Безперечними ознаками перелому є патологічна рухливість уламків та кісткова крепітація.
• Рентгенографія. Є основним методом інструментальної діагностики. При більшості переломів виконують рентгенограми лопатки у прямій та бічній проекціях. При пошкодженні суглобової западини показана рентгенографія плечового суглоба.
• Інші візуалізаційні методики. Мають допоміжне значення. Для уточнення особливостей перелому та розташування фрагментів при багатокільчастих переломах призначають КТ лопатки. Для оцінки стану оточуючих структур виробляють МРТ м’яких тканин.
• Пункція плечового суглоба. Здійснюється при травмах суглобової западини. Є лікувально-діагностичною маніпуляцією, що дозволяє підтвердити наявність крові в порожнині суглоба, провести її евакуацію.

За наявності супутніх травм (ушкоджень грудної клітки, хребта) перелік діагностичних методик розширюють. При розриві чи здавленні судинно-нервового пучка план обстеження включає консультації судинного хірурга, невролога чи нейрохірурга.

Перша допомога

На догоспітальному етапі руку на стороні поразки фіксують косинкової пов’язкою або дротяною шиною. При підозрі на внутрішньосуглобове пошкодження або розрив судини прикладають холод (пакет або грілку з льодом, обгорнуті рушником) до ділянки суглоба. При інтенсивних болях дають анальгетики. Спроби вправлення суворо забороняються через можливість розвитку вторинного усунення.

Консервативна терапія

При надходженні травматолог виконує місцеве знеболення в області перелому. Метод іммобілізації визначається локалізацією ушкодження:

• При переломах без усунення накладається пов’язка Дезо, що підтримує передпліччя та фіксує плече до грудей. У пахвову западину підкладають валик. На 10-11 день пов’язку знімають, руку пацієнта підвішують на косинкову пов’язку.
• При переломі акроміону зі зміщенням уламків використовується шина, що відводить, терміном на 4-6 тижнів.
• Лікування переломів суглобової западини та шийки лопатки зі зміщенням проводиться з використанням нашкірного або скелетного витягу строком на 1 місяць. Надалі накладають торакобрахіальну пов’язку на 3 тижні.

Повне зрощення настає протягом 1-2,5 місяців. У перші дні при сильних болях внутрішньом’язово вводять анальгетики. Хворим призначають лікувальну фізкультуру, масаж, фізіотерапевтичне лікування. Застосовують такі фізіопроцедури:

• УВЧ – сприяє розширенню судин, активізації кровообігу та тканинного обміну;
• магнітотерапія – стимулює утворення кісткової тканини;
• інтерференційні струми – прискорюють розсмоктування синців, зменшують больовий синдром, усувають набряклість;
• лікарський електрофорез – використання місцевих анестетиків дозволяє знизити вираженість больового синдрому, застосування гідрокортизону зменшує запалення.

Хірургічне лікування

Оперативне лікування при переломах лопатки застосовується рідко. Як показання розглядають

• внутрішньосуглобові ушкодження, якщо фрагменти зміщені на 5 і більше міліметрів, лінія перелому поширюється на чверть і суглобової поверхні;
• переломи шийки, якщо уламки зміщені більш ніж на 10 мм, кут нахилу суглобової западини змінено на 40 і більше градусів;
• підвивихи плеча;
• пошкодження верхнього підтримуючого комплексу (вивихи та переломи ключиці).

При ізольованих травмах зазвичай здійснюють кістковий остеосинтез лопатки невеликими пластинами. Ушкодження комплексу, що підтримує, можуть вимагати складних втручань з одночасною пластикою акроміально-ключичного зчленування, зовнішньою або інтрамедулярною фіксацією ключиці, іммобілізацією лопатки з використанням гвинтів або пластин. Після операції верхню кінцівку фіксують у положенні відведення. Пацієнту призначають антибіотикотерапію та знеболювальні засоби, проводять реабілітаційні заходи.

Прогноз при переломі лопатки здебільшого сприятливий. Переломи без усунення добре зростаються, не спричиняють негативних наслідків. При пошкодженнях зі зміщенням, особливо внутрішньосуглобових, можливі обмеження рухів, дегенеративно-дистрофічні зміни. При супутніх травмах нерва можуть спостерігатися невропатії.

Превентивні заходи включають профілактику побутового травматизму, дотримання правил дорожнього руху, дотримання правил техніки безпеки на виробництві. При ушкодженнях верхніх відділів грудної клітки важлива настороженість травматолога щодо можливих супутніх травм лопатки.