Професійні дерматози

Професійні дерматози – Велика група захворювань шкірних покривів, пов’язаних із виробничою діяльністю. Клінічні прояви професійних дерматозів різноманітні, відповідають клініці захворювань-аналогів, які не мають професійної складової. Це можуть бути дерматити, екземи, вітіліго, васкуліти, порфірії, лишаї, кератози, кропив’янка. Основу діагностики складають анамнез, констатація факту професійної шкідливості, клінічна картина, аналіз умов праці на виробництві, шкірні проби та імунологічне тестування. Лікування професійних дерматозів ідентичне їх непрофесійним аналогам.

Професійні дерматози – низка шкірних хвороб, викликаних комплексним впливом екзогенних факторів на організм пацієнтів і які виникли внаслідок професійно шкідливих умов роботи. Поширеність патологічних процесів та їх статевий та віковий розподіл залежать від наявності в регіоні тих чи інших виробництв та складу працівників підприємств. Існують вікові рамки, що визначаються працездатним віком. Першими проблемою професійних захворювань шкіри почали займатись у США, де у 1928 році Федеральною Службою громадського здоров’я було створено Управління з досліджень дерматозів, яке сьогодні є Дерматологічним відділом програми професійної охорони здоров’я.

У структурі дерматологічної захворюваності частку професійних хвороб шкіри припадає близько 1%, тоді як серед всієї професійної патології їм відводиться від 35% до 80%. Найбільше профпатології дають підприємства машинобудування та металообробки (21%), хімічної (19%) та деревообробної (9%) промисловості, будівельного бізнесу (9%). Сьогодні повсюдно відзначається зростання захворюваності на профдерматози. Ймовірно, це пов’язано з широким використанням хімічних добрив у сільському господарстві, розвитком мікробіологічної промисловості та синтезом нових речовин, що мають патогенний вплив на шкіру, що визначає актуальність теми на сучасному етапі.

Тригери профпатології відомі та поділяються на три види: хімічні (92%), фізико-механічні (2%), інфекційно-паразитарні (6%). За характером контакту з дермою хімічні речовини поділяють на дратівливі, фотопровокуючі та алергічні. Дратівники включають концентровані сполуки типу лугів, кислот і солей, а також більш слабкі по своїй дії розчинники, мазут і технічні масла. До розряду фотопровокаторів належать продукти нафтопереробки та медикаменти. Сенсибілізуючі засоби можуть бути контактними та неконтактними. Фізико-механічними провокуючими факторами є тепло, холод, промені та струм. Мікроорганізми становлять інфекційно-паразитарну групу.

Механізм розвитку профпатології залежить як від дії тригера, а й від стану організму пацієнта. Екзогенні фактори, здатні з’єднуватися з білками дерми, проникнувши в мембрану клітини шляхом трансдермальної абсорбції, утворюють депо алергену. У відповідь на це у шкірі виникає реакція антиген-антитіло сповільненого типу. Активується частина Т-лімфоцитів, які запускають проліферативні процеси у лімфоїдних клітинах. Паралельно починається активне вироблення медіаторів та простагландинів. До процесу приєднуються Т-супресори та Т-хелпери. На молекулярному рівні порушується організація клітин, задіяних у розвитку алергічного процесу, що візуально проявляється гіперемією, набряком, висипом, лущенням та мокнутим шкіри з приєднанням кокової інфекції.

Проникнення патологічного антигену через травний тракт чи дихальні шляхи призводить до виникнення алергії негайного типу. Розвиток патологічного процесу посилюють ендогенні чинники: стан травного тракту, гормональні порушення, стрес, локальна інфекція, порушення стану шкірних покривів. Залежно від агресивності, кількості патогенного початку та тривалості його дії на шкіру або слизові оболонки виникає той чи інший профдерматоз.

Сучасні дерматологи орієнтуються на етіологічну класифікацію профдерматозів, виділяючи три групи:

• Захворювання шкірищо виникли в результаті виробничого контакту пацієнта з хімікаліями: епідермози, дерматити, фолікуліти, токсикодермії, екземативні прояви, меланодермія, васкуліти, вітіліго, лишаї, порфірія, оніхії, пароніхії, уртикарні висипки, о.
• Захворювання шкірищо розвинулися в результаті виробничого контакту пацієнта з фізико-механічними факторами: температурні, променеві, механічні запалення шкіри, озноблення, мозолі, електротравма
• Захворювання шкірищо виникли в результаті виробничого контакту пацієнта з мікроорганізмами: еризипелоїд, туберкульоз, сифілітична інфекція, дерматозоонози, сибірка, ураження шкірних покривів у доярок, кандидоз.

Кожен різновид профпатології має особливості, що визначаються характером дратівливих агентів з виробництва. Поліпшення санітарно-гігієнічної обстановки, автоматизація робочого процесу та тестування подразників сприяють трансформації гострих форм захворювань у хронічні, оскільки не виключають патологічний алерген із робочого циклу, а лише послаблюють його дію, продовжуючи час реакції шкіри у відповідь.

Клінічні прояви професійних дерматозів не відрізняються від симптомів аналогічних непрофесійних патологій. Найчастіше розвивається гостре контактне запалення дерми з недостатнім розвитком еритеми і серозних булл дома впровадження патологічного алергену, що супроводжується почуттям жару і печіння. Усунення першопричини призводить до швидкого усунення запалення. На другому місці знаходиться професійна екзема, клінічно ідентична істинній, її єдиною відмінністю є наявність профшкідливості в анамнезі.

Професійні ангіопатії, що виникли при роботі з лаками та фарбами, нагадують хворобу Рейно: парестезію, ціаноз кистей та стоп, блідість шкірних покривів. Згодом виникають остеопороз, ендартеріїт, остеоліз, токсичний гепатит. Васкуліти при контакті з ароматичними вуглеводами проявляються геморагіями, анеміями та гемолітичним синдромом. Фітоалергени викликають професійні васкуліти з явищами астмоїдного бронхіту. Робота, пов’язана з виготовленням лікарських засобів, стимулює розвиток алергічних реакцій до анафілактичного шоку.

Професійне вітіліго розвивається при контакті з синтетичними смолами і акриловими сполуками, супроводжується появою еритем, що лущиться, на спині і верхніх кінцівках з результатом в осередки депігментації. Усунення причин сприяє репігментації. Солі важких металів призводять до порушення порфіринового обміну, шкірні прояви якого характеризуються бульозними висипаннями з результатом рубчики, дисхромією шкіри, посиленням малюнка дерми, виникненням хейліту, гіпертрихозу і оніходистрофії.

Професійний червоний плоский лишай – дерматоз фотографів, що супроводжується ліхеноїдними висипаннями після контакту з проявниками кольорової плівки. Професійна атопія викликається кліщами комора зернового комплексу, характеризується дерматитом на тлі риніту, кон’юнктивіту та астмоїдного бронхіту. Бореліозна спірохета стає причиною специфічного акродерматиту співробітників тартак, лісництв, пасік та рибальських господарств.

Первинний діагноз ставить дерматолог на підставі анамнезу, встановлення факту контакту пацієнта з виробничими шкідливостями, клінічних проявів захворювання (первинні висипання виникають на місці впровадження професійно шкідливої ​​речовини в шкіру, терміни появи збігаються з термінами трудової діяльності), аналізу подібної захворюваності на підприємстві аналогічної патології в інших робітників.

Остаточний клінічний діагноз встановлює профпатолог на підставі трактування результатів повного лабораторно клінічного обстеження пацієнта з використанням додаткових спеціальних методів. Насамперед проводять шкірні проби на виявлення передбачуваного подразника (прик-тест, крапельні та скарифікаційні тести), виконують РН-метрію шкіри, бактеріоскопію, вітропресію та дослідження лампою Вуда. Роблять пробу Микільського, пробу Ядассона, пробу Тцанка, визначають симптом Кебнера.

Здійснюють імунологічне тестування (РТМЛ, РСАЛ – проби специфічної міграції та агломерації лейкоцитів, РСПБ – специфічна реакція з базофілами, НСТ-тест – реакція з нейтрофілами, реакція Шеллі з розчинами виробничих алергенів). Існують спеціальні розробки визначення профдерматозів на ранній стадії – дослідження активності використовуваних на виробництві хімікалій. Диференціюють профдерматози з їх непрофесійними аналогами, верруциформною епідермодисплазією, папіломами, дерматомікозом та кандидозом.

Терапія профдерматозів проводиться аналогічно до лікування непрофесійних дерматозів, передбачає обов’язкове усунення подразника, що спричинив патологічні зміни шкіри, та вирішення проблем працевлаштування. Профілактика полягає у використанні для захисту шкірних покривів від небезпечних речовин спеціальних мазей і спецодягу, удосконаленні виробничого циклу та його автоматизації, поліпшенні умов праці, установці санітарно-гігієнічних модулів, регулярному санітарному контролі виробничих приміщень, спеціальному відборі робітників для виробництв з професійними шкідниками. пробами), проведенні профоглядів, диспансеризації. Прогноз при усуненні фактора, що провокує, сприятливий. Велике значення має експертиза працездатності із подальшим працевлаштуванням.