Псевдоахондроплазія

Псевдоахондроплазія – Спадкове захворювання з групи остеохондродісплазій, вважається найпоширенішим станом такого типу. Симптомами цієї патології є непропорційна карликовість, викривлення нижніх кінцівок (Про або Х-подібні ноги), підвищена рухливість суглобів (за винятком ліктьових) та інші вади розвитку скелета. Діагностика псевдоахондроплазії проводиться на підставі даних цього статусу хворого, рентгенологічних досліджень, молекулярно-генетичних аналізів. Специфічного лікування цього захворювання на сьогоднішній момент не існує, використовуються різні симптоматичні заходи (фізіотерапія, хірургічна корекція) для покращення якості життя хворого.

Псевдоахондроплазія – генетичне захворювання, що характеризується порушенням формування хрящової тканини та енхондральної кістки та, як наслідок, остеоартропатією. Є найпоширенішим варіантом скелетної дисплазії, але при цьому має різні за ступенем вираженості прояви – від важкої диспропорційної карликовості до низькорослості з незначними змінами скелета.

Вперше псевдоахондроплазія була описана у Франції педіатром П’єром Марото та лікарем-генетиком Морісом Ламі у 1959 році, фахівці визначили її як псевдоахондропластичну спондилоепіфізарну дисплазію. Лише з 1969 року цей стан виділили в окрему нозологічну одиницю під назвою псевдоахондроплазія. Зараз вдалося з’ясувати, чи це захворювання характеризується аутосомно-домінантним механізмом успадкування і з однаковою частотою вражає як хлопчиків, так і дівчаток. Зустрічаність псевдоахондроплазії оцінюється на рівні 1:20 000, при цьому її поширення є повсюдним, расовими чи національними особливостями розподілу захворювання не виявлено.

Причиною розвитку псевдоахондроплазії є дефекти гена COMP, розташованого на 19 хромосомі. Мутації цього ж гена призводять до іншого поширеного варіанту спадкових скелетних порушень – множинної епіфізарної дисплазії. COMP кодує послідовність олігомерного білка хрящового матриксу, що бере участь у розвитку хрящової тканини, процесах енхондрального окостеніння та формуванні сухожиль. Генетичний дефект при псевдоахондроплазії є зміною GAC-повторів у кодуючій послідовності гена, що тягне за собою відмінний від норми вміст аспарагінової кислоти в білку. У нормальному гені COMP міститься 5 GAC-повторів, тоді як у хворих на псевдоахондроплазію реєструється як більша (6-7), так і менша їх кількість.

Зміна кількості амінокислотних залишків аспарагінової кислоти в олігомерному білку хрящового матриксу проявляється як аномальна ізоелектрична точка цього протеїну. В результаті порушуються процеси внутрішньоклітинного транспортування даного білка, він починає накопичуватися в шорсткому ендоплазматичному ретикулумі клітини. Позаклітинно при цьому формується його дефіцит, через що порушується формування хрящів та асоційованих з ними ділянок кісткової тканини – метафізів, епіфізів, тіл хребців, що проявляється як псевдоахондроплазія. Крім того, так як ген COMP також експресується в тканинах сухожиль і суглобових зв’язок, у хворих на ці захворювання спостерігаються патологічні зміни суглобів і слабкість їх зв’язкового апарату.

Вищевказана мутація (зміна числа GAC-повторів) успадковується за аутосомно-домінантним механізмом з повною пенетрантністю, питання про спонтанні генетичні дефекти, що призводять до псевдоахондроплазії, в даний час є дискусійним. Характер деформацій нижніх кінцівок та викривлень хребетного стовпа знаходиться у сильній залежності від зовнішніх факторів – фізичного навантаження, якості догляду за хворим, його ваги та активності. Це стає причиною значної різноманітності клінічної картини псевдоахондроплазії у різних пацієнтів.

Як правило, у новонароджених прояви псевдоахондроплазії не виявляються. Вагітність у переважній більшості випадків протікає нормально, фізичні параметри немовляти також не виявляють аномалій. Перші 2-3 роки життя фізичний розвиток дітей без патологій, потім починають виявлятися різноманітні ознаки скелетних аномалій. Першим симптомом псевдоахондроплазії часто є зміна пропорцій тіла – відбувається скорочення кінцівок за рахунок зменшення довжини плечових та стегнових кісток, долоні та стопи стають ширшими, пальці короткими. У віці 3-4 роки вже спостерігається виражене відставання хворої дитини на зростанні та фізичному розвитку порівняно зі здоровими однолітками.

У міру зростання пацієнта з псевдоахондроплазією виникають викривлення хребта – головним чином посилення поперекового лордозу. Змінюється хода, яка стає перевалюючою. У старшому віці можуть виявлятися викривлення нижніх кінцівок різного типу (варусного чи вальгусного) – вираженість такої деформації великою мірою залежить від рівня навантаження на ноги. Нерідко при псевдоахондроплазії привертає увагу підвищена рухливість суглобів, крім ліктьових – вони піддаються більш менш вираженої згинальної контрактурі. Зростання хворих рідко перевищує 130 сантиметрів, у багатьох випадках має місце диспропорційна карликовість. При своєчасному профілактичному лікуванні та ортопедичній корекції вираженість цього прояву псевдоахондроплазії можна значно зменшити.

У хворих на псевдоахондроплазію можуть розвиватися остеоартрози, при цьому найбільш сильно уражаються тазостегнові та колінні суглоби. Патологічні зміни в суглобах виявляються болючістю при рухах і локальним набряком, нерідко у суглобах виникають похрустування. Надалі остеоартроз може перерости в обмеження рухливості і навіть спричинити важку інвалідизацію хворого. Час розвитку остеоартрозів при псевдоахондроплазії та швидкість їх прогресування багато в чому залежать від ступеня навантаження на суглоби та правильності призначеного лікування. На відміну від багатьох інших спадкових дисплазій, при цьому захворюванні на інтелектуальний розвиток хворого не страждає.

Визначення псевдоахондроплазії провадиться на підставі даних загального огляду хворого, рентгенологічних досліджень, молекулярно-генетичних аналізів. Досить точним методом діагностики цього стану, що дозволяє диференціювати його від ахондроплазії, є визначення концентрації олігомерного білка хрящового матриксу в плазмі, проте дана техніка доступна не в кожній лабораторії. При огляді хворого на псевдоахондроплазію клінічна картина захворювання залежить від віку. У дитини 2-3 років може виявлятися лише незначне відставання у рості та диспропорційність тіла. До 4-5 років до цих проявів додаються викривлення хребетного стовпа та зміни ходи. У старших дітей та дорослих з псевдоахондроплазією визначається значне вкорочення кінцівок, карликовість, можливі ознаки коксартрозу та гонартрозу.

Рентгенологічні дослідження при псевдоахондроплазії також характеризуються певними відмінностями у хворих різного віку. У дитячому віці найчастішими змінами є уповільнення процесів окостеніння метафізів довгих трубчастих кісток, платиспондилія (сплощення тіл хребців), скорочення стегнових та плечових кісток. Головка стегнової кістки зменшена, що призводить до розширення суглобової щілини кульшового суглоба. У більш старшому віці (17-19 років) у більшості пацієнтів із псевдоахондроплазією дещо покращується стан тіл хребців, відбувається окостеніння метафізів та епіфізів, але можуть виявлятися рентгенологічні ознаки остеоартрозу колінних та кульшових суглобів, а також О- або Х-подібна деформація ніг.

Дослідження крові на вміст олігомерного білка хрящового матриксу при псевдоахондроплазії показує його відсутність або вкрай низький рівень. У багатьох випадках лише це дослідження та молекулярно-генетичний аналіз допомагають диференціювати дане захворювання від класичної ахондроплазії. За допомогою досягнень сучасної генетики можна провести пряме автоматичне секвенування гена COMP з метою виявлення мутацій. Враховуючи аутосомно-домінантний характер псевдоахондроплазії, за наявності цього захворювання в одного з батьків ймовірність успадкування становить 50%.

Специфічного лікування псевдоахондроплазії не існує, але симптоматичні та профілактичні лікувальні заходи, що правильно призначаються, здатні значно полегшити перебіг захворювання та покращити якість життя хворих. Усі техніки, що використовуються при терапії цього стану, відносяться до трьох різновидів – консервативних, фізіотерапевтичних (сюди часто також включають ортопедичні методики) та хірургічних. Як правило, незабаром після визначення псевдоахондроплазії у дитячому віці починають консервативне та фізіотерапевтичне лікування, спрямоване на попередження розвитку тяжких деформацій скелета та остеоартрозів. Для профілактики останніх призначають тривалий прийом хондропротекторів, засобів, що покращують кровообіг у суглобах, лікувальну фізкультуру. Благодійний ефект на стан суглобів при псевдоахондроплазії надають фізіотерапевтичні методи – прогрівання, масажі, магнітотерапія, електрофорез та інші.

Важливу роль у профілактиці деформацій кінцівок та хребта при псевдоахондроплазії відіграє застосування ортопедичних засобів – спеціального взуття, наколінників для зміцнення суглобів, бандажа для спини. Окрім використання таких засобів важливо обмежувати статичні навантаження на ноги та спину – протипоказане тривале стояння, ходьба на великі дистанції. У старшому віці для полегшення стану хворих на псевдоахондроплазію можуть вдаватися до хірургічної корекції деформованих кісток (остеотомії), проводити операції зі зміцнення і навіть протезування суглобів.

Прогноз та профілактика псевдоахондроплазії

Більшість фахівців оцінюють псевдоахондроплазію як стан зі сприятливим прогнозом – незважаючи на карликовість, диспропорційність та деформації кісток, більшість хворих зберігають рухливість та відносну працездатність. Найбільшу загрозу при цьому захворюванні становить значна деформація ніг, остеоартроз кульшових та колінних суглобів, проте при правильному лікуванні цих проблем вдається уникнути. До того ж, можливе їх усунення хірургічним шляхом. Інтелект і фертильність хворих на псевдоахондроплазію повністю зберігаються, але жінки повинні бути особливо обережні при виношуванні дитини через зростання навантаження на хребет і нижні кінцівки. Необхідно уникати робіт, пов’язаних із тривалим стоянням чи ходьбою. Профілактика псевдоахондроплазії можлива лише в рамках пренатальної діагностики у разі такого захворювання у одного з батьків.