Спазм акомодації

Спазм акомодації – функціональне порушення зору, зумовлене тривалим спастичним скороченням циліарного м’яза, що триває в умовах, коли фокусування поблизу не потрібне. Спазм акомодації супроводжується зниженням гостроти зору в далечінь, швидкою втомою при виконанні зорової роботи на близькій відстані, болем в очних яблуках, скронях, лобовій ділянці. Спазм акомодації виявляється лікарем-офтальмологом при комплексному обстеженні (візометрії, визначенні рефракції та запасів акомодації). Лікування спазму акомодації включає апаратні тренування, інстиляції очних крапель, фізіотерапію (електрофорез, магнітотерапію, лазеротерапію).

Спазм акомодації (хибна короткозорість, синдром втомлених очей) – порушення дезаккомодації (акомодації в далечінь), спричинене зафіксованою напругою циліарного м’яза. Спазм акомодації є одним із найчастіших захворювань у дитячій офтальмології, що займає друге місце після короткозорості. За статистикою, на спазм акомодації страждає 15% дітей шкільного віку. До певного моменту спазм акомодації є оборотним, проте довго не коригована помилкова короткозорість з часом може перейти в справжню короткозорість у дітей.

Акомодація є механізмом, що забезпечує фокусування погляду різну відстань. У нормі цей процес регулюється узгодженою роботою акомодаційного апарату, що включає три анатомічно взаємопов’язані елементи ока – циліарний м’яз, цинові зв’язки та кришталик. Циліарний (акомодаційний) м’яз представлений трьома основними порціями гладком’язових волокон: меридіональними (м’яз Брюкке), радіальними (м’яз Іванова) та циркулярними (м’яз Мюллера).

Під час акомодації вдалину (дезаккомодації) м’язи розслаблені. При фокусуванні погляду на прилеглих предметах меридіональні волокна війкового м’яза напружуються, скорочення цинових зв’язок послаблюється, що супроводжується збільшенням кривизни кришталика та посиленням рефракції ока. При спазмі акомодації радіальні та циркулярні волокна циліарного м’яза, які є дезаккомодаційними за своєю функцією, що неспроможні розслабитися повною мірою. В результаті циліарне тіло знаходиться в стані тривалого стійкого скорочення – спазму акомодації.

Знаходження циліарного м’яза у стані постійної напруги супроводжується порушенням її кровопостачання і є ризик-фактором подальшого розвитку хоріоретинальної дистрофії.

Спазм акомодації найчастіше розвивається в дітей віком, підлітків чи молоді, що пов’язані з віковими особливостями акомодаційного апарату. Головними причинами спазму акомодації у школярів виступають надмірні зорові навантаження, пов’язані з тривалим переглядом телевізора, роботою за монітором комп’ютера, неправильно підібраними навчальними меблями, читанням з близької відстані, поганим освітленням, впливом на око занадто яскравого світла та ін. сприяє нераціональний режим дня дитини, при якому недостатній час відводиться сну, прогулянкам на свіжому повітрі, фізичній активності та зарядці для очей. Серед причин загального характеру найбільше значення мають астенія, гіповітаміноз, вертебро-базилярна недостатність, порушення постави, ювенільний остеохондроз.

З віком приблизно після 40-45 років кришталик ущільнюється і стає менш еластичним, що супроводжується зниженням здатності гарного бачення поблизу, тобто віковим ослабленням акомодації – розвитком вікової далекозорості (пресбіопії). Тому спазм акомодації в зрілому віці трапляється рідко і є переважно вдруге обумовленим такими причинами, як невроз, істерія, ЧМТ (забитий або струс мозку), клімакс та ін. ювеліра, вишивальниці та ін.).

З урахуванням причин в офтальмології прийнято виділяти кілька видів спазму акомодації:

• Фізіологічний (акомодативний), що виникає як реакція у відповідь на зорове навантаження, тривалу зорову роботу поблизу у осіб з некоригованою далекозорістю або астигматизмом. Фізіологічний спазм акомодації вимагає підбору очкової корекції та відновлення працездатності війного м’яза.
• Штучний (Транзиторний), обумовлений дією деяких очних препаратів-міотиків (пілокарпіну, фосфаколу, езерину та ін.). Штучний спазм акомодації не потребує лікування, зникає самостійно після відміни міотиків.
• Патологічний спазм акомодації, що супроводжується зміною рефракції від гіперметропічної та емметропічної до міопічної та зниженням гостроти зору. Патологічний спазм акомодації поділяється на стійкий та нестійкий; свіжий (менше 1 року) та давній (понад 1 рік); рівномірний та нерівномірний.

У практиці офтальмологів частіше спостерігається змішаний спазм акомодації, що поєднує у собі фізіологічні та патологічні механізми.

Суб’єктивними проявами спазму акомодації можуть бути погіршення чіткості зору в далечінь, двоїння в очах, швидка зорова втома від роботи поблизу, відчуття різі та печіння в очах, біль в очних яблуках, скроневій та лобовій ділянці. Часто відзначається почервоніння очей та сльозотеча. Нерідко дитина ставить невизначені скарги на головний біль і втому; стає дратівливим, у нього знижується шкільна успішність, що може невірно розцінюватися як вікова перебудова організму. Тривалість спазму акомодації може змінюватись від кількох місяців до кількох років, нерідко переходячи у дітей у стійку шкільну короткозорість.

Патологічний спазм акомодації супроводжується як очними симптомами (анізокорією, ністагмом, тремором повік), і загальними проявами. У хворих може відзначатися вегето-судинна дистонія, емоційна лабільність, зниження настрою, гіпергідроз долонь, тремтіння пальців рук, напади мігрені.

Дитина зі скаргами на зорову втому чи зниження зору має бути обстежена дитячим офтальмологом. Алгоритм обстеження дитини з підозрою на спазм акомодації включає визначення гостроти зору, обсягу та запасу акомодації, рефрактометрію, скіаскопію, дослідження конвергенції. Для виявлення можливих причин спазму акомодації дитині може бути рекомендовано поглиблене обстеження у педіатра, дитячого невролога, дитячого травматолога-ортопеда та ін.

Лікарська терапія при спазмі акомодації передбачає інстиляцію очних крапель, що розслабляють циліарний м’яз (тропікаміду, фенілефрину), вітамінотерапію. З фізіотерапевтичних методик найчастіше використовується електрофорез та магнітотерапія. Якщо причиною спазму акомодації виступають захворювання хребта, пацієнту може бути рекомендований курс лікувального масажу шийно-комірової зони та спини, голкорефлексотерапії, мануальної терапії, лікувальної фізкультури.

Для тренування циліарного м’яза ефективними є програмно-комп’ютерний модуль Relax, електроокулостимуляція, магнітостимуляція, лазерстимуляція, кольоростимуляція. У домашніх умовах за призначенням лікаря можуть застосовуватися окуляри Сидоренка (рекомендовані для дітей віком від 3 років). Для закріплення ефекту комплексної терапії спазму акомодації вкрай важливим є загальне оздоровлення організму – раціональне харчування, загартовування, спорт, дотримання гігієни зору, виконання спеціальної гімнастики для очей.

Спазм акомодації є оборотним функціональним розладом та успішно піддається лікуванню. Медикаментозна терапія швидко знімає спазм циліарного м’яза за рахунок її примусового розслаблення, тому для досягнення стійкого результату необхідне проведення повного комплексу лікувальних заходів та усунення причин, що призвели до спазму акомодації. Раннє виявлення та лікування спазму акомодації дозволять запобігти розвитку короткозорості у дітей.

Профілактика спазму акомодації включає загальне оздоровлення організму, часті прогулянки, повноцінний нічний відпочинок, раціональне харчування, заняття фізкультурою та спортом. Важливим моментом є дотримання санітарно-гігієнічних норм зорової роботи: хорошої освітленості робочого місця, правильної посадки та постави, достатньої дистанції в роботі з монітором або книгою, регулярних перерв та ін. При далекозорості або астигматизмі необхідний підбір оптичної корекції проходження курсів функціональної реабілітації.