Синдром Оллгрова

Синдром Оллгрова – це рідкісна генетична хвороба, що виявляється алакримією, ахалазією та аддисонізмом. Захворювання викликане мутацією AAAS, яка локалізована 12-й хромосомі, і успадковується аутосомно-рецесивним шляхом. Патологія характеризується синдромом «сухого ока», порушеннями ковтання та просування їжі в шлунок, дефіцитом глюкокортикоїдів та неврологічними симптомами. Для діагностики синдрому Оллгрова призначають генетичне тестування, гормональні дослідження крові та сечі, інструментальну візуалізацію надниркових залоз, стравоходу, головного мозку. Лікування симптоматичне з урахуванням провідних клінічних проявів.

Характерна тріада симптомів була вперше описана в 1978 англійським педіатром і ендокринологом Дж. Оллгровом і пізніше названа на його честь. Генетичні основи захворювання виявлено лише через 18 років. Хворобу Оллгрова називають синдромом «трьох А». У практичній генетиці поширеність захворювання становить 1 випадок на 1 млн. населення. Враховуючи поліморфізм симптоматики та низьку настороженість лікарів щодо цього синдрому, у багатьох випадках він діагностується із запізненням.

Етіологічна структура синдрому Оллгрова була остаточно розшифрована 1996 року. Захворювання розвивається внаслідок мутації у гені AAAS. Він розташований на довгому плечі 12 хромосоми у локусі 12q13.13. Ген складається з 16 екзонів та кодує понад 500 амінокислот у складі білка ALADIN, який має регуляторні функції. Цей протеїн у великих кількостях експресується у надниркових залозах, шлунково-кишковому тракті та нервовій тканині.

Патологія має аутосомно-рецесивний шлях успадкування. Синдром спостерігається у новонароджених чоловічої та жіночої статі з однаковою ймовірністю, якщо батьки є носіями мутантного гена. Імовірність повторення хвороби за наступної вагітності становить 25%. Сімейні випадки патології здебільшого простежуються у жителів Африки та Азії, тоді як серед європейців реєструються поодинокі випадки.

Механізм розвитку захворювання досконально не вивчений. Хоча вчені пов’язують мультисистемність ураження з патологіями протеїну ALADIN, поки не знайдено загального агента, що вражає, для 3-х типових органів-мішеней: стравоходу, слізних залоз і надниркових залоз. Складність визначення патогенезу обумовлена ​​варіативністю фенотипу у пацієнтів із синдромом Оллгрова, оскільки за однакового характеру мутації характер перебігу варіює від безсимптомного до вкрай тяжкого.

Першою ознакою синдрому Оллгрова є алакримія – зниження або повна відсутність сліз, що зумовлено гіпоплазією слізних залоз. Вона проявляється у дітей раннього віку, в деяких випадках батьки помічають симптом, що насторожує, у немовлят 5-6 місяців. Через недостатнє зволоження очей діти старшого віку скаржаться на печіння, різі, відчуття стороннього тіла. Найчастіше у них знижується зір, виникають рецидивні кератити.

Друга патогномонічна ознака – ахалазія кардії, яка зустрічається у 75% пацієнтів у віковому періоді до 15-16 років. Дискоординація кардіального сфінктера та порушення перистальтики стравоходу проявляється розладами ковтання. Пацієнти давляться і поперхуються їжею, можуть випадково вдихнути частинки їжі. Згодом розвивається функціональна обструкція нижньої третини стравоходу, яка порушує ентеральне харчування.

Хронічна недостатність надниркових залоз, що входить у тріаду синдрому Оллгрова, розвивається на другому-третьому десятилітті життя. У деяких людей клінічні прояви гормонального дефіциту виникають лише у похилому віці. Зовні патологія проявляється пігментацією шкіри та слизових, які набувають легкого бронзового відтінку. Спостерігається зниження маси тіла, невмотивована слабкість, низький артеріальний тиск.

Клінічна тріада найчастіше доповнюється неврологічними симптомами. Для синдрому Оллгрова характерні рухові порушення, спричинені бульбоспінальною аміотрофією, мотосенсорною полінейропатією, нижнім спастичним парапарезом. Виникають вегетативні розлади: ортостатична гіпотонія, порушення зіниці реакцій, зниження потовиділення та вироблення слини.

Надниркова недостатність за відсутності лікування маніфестує аддісонічним кризом. Розвивається гіпоглікемія, шок, порушення свідомості. Алакримія ускладнюється кератопатією та прогресуючою втратою зору. Неврологічні розлади спричиняють розумову відсталість, деменцію, паркінсонізм. Ахалазія супроводжується аспірацією харчових мас та пневмоніями із затяжним перебігом. При вдиханні великої порції їжі є ризик задухи.

Синдром Оллгрова часто супроводжується комплексом вроджених аномалій зовнішності. Діти мають витягнуту особу, рідкісні або відсутні вії, велику відстань від ніздрів до краю верхньої губи. Поразка опорно-рухового апарату проявляється сколіозом, остеопорозом, низькорослістю. Серйозну загрозу представляє синдром подовженого інтервалу QT, який пов’язаний із ризиком життєзагрозливих аритмій.

Первинне обстеження пацієнтів проводить лікар-педіатр чи терапевт, залежно від термінів маніфестації та характеру симптоматики. При фізикальному огляді привертає увагу почервоніння і сухість очей, «засмаглий» відтінок шкіри, типові аномалії обличчя. Для встановлення діагнозу при синдромі Оллгрова потрібен комплекс лабораторно-інструментальних досліджень, таких як:

• Інструментальні методи. УЗД надниркових залоз призначається для візуалізації ознак атрофії та кальцинації органу, об’ємних новоутворень. Наявність ахалазії підтверджують дані рентгеноскопії стравоходу з контрастуванням, езофагеальної манометрії. Виключити первинне ураження нервової системи дозволяє нейросонографію, КТ або МРТ головного мозку.
• Проба Ширмер. Дослідження проводиться для об’єктивної діагностики порушень сльозовиділення. Інтенсивність виробітку слізної рідини оцінюють по довжині змоченої ділянки паперу, поміщеної на край нижньої повіки. Алакримію діагностують при довжині мокрої плями менше 5 мм.
• ДНК-діагностика Виявлення мутації AAAS – єдиний метод підтвердження діагнозу, який призначається всім хворим із підозрою на синдром Оллгрова. Однак близько 5% пацієнтів мають атипові мутації, які поки що не вдається ідентифікувати рутинними методами.
• Гормональний профіль. Для недостатності надниркових залоз характерне зниження добового виділення 17-КС та кортизолу з сечею, підвищення концентрації АКТГ у крові. Додатково проводять стимуляційний тест із АКТГ, пробу інсулінової гіпоглікемії.
• Консультації спеціалістів. Пацієнтам потрібний огляд у офтальмолога із проведенням біомікроскопії ока, візометрії, дослідження очного дна. Рухові та інтелектуальні порушення – показання для огляду у невролога. При підтвердженому гормональному дефіциті до обстеження залучають дорослого чи дитячого ендокринолога.

Диференційна діагностика

При постановці діагнозу виключають хворобу Аддісона, ізольований сімейний дефіцит глюкокортикоїдів (СІДГ), гіпоплазію надниркових залоз. Патології сльозовиділення при хворобі Оллгрова необхідно диференціювати із синдромом Шегрена. Поєднання патогномонічної тріади з неврологічними розладами потребує диференціальної діагностики з полінейропатіями, адренолейкодистрофією, вродженими патологіями головного та спинного мозку.

Консервативна терапія

Як і за інших генетичних синдромах, схема етіотропного лікування захворювання поки не розроблена. На перший план виходить замісна гормонотерапія глюкокортикоїдами. Довічний прийом гормонів стабілізує самопочуття пацієнта та запобігає розвитку аддісонічного кризу. При поєднаному дефіциті мінерало- та глюкокортикоїдів лікування проводиться комбінованими препаратами. Для корекції алакримії призначають краплі «штучна сльоза».

Можливості медикаментозного лікування неврологічних симптомів обмежені нейропротекторами, вітамінами, антиоксидантами та метаболічною терапією. У практичній педіатрії значну роль займає реабілітація пацієнтів із залученням логопеда, дитячого психолога, корекційного педагога. Враховуючи легкий рівень інтелектуальних порушень, при відповідному лікуванні можлива соціалізація та професійна реалізація пацієнтів.

Хірургічне лікування

Для корекції езофагеальної патології потрібна допомога хірургів. Методом лікування, що щадить, визнана ендоскопічна балонна езофагодилатація, яка покращує прохідність їжі в шлунок, проте має нестійкий ефект. «Золотим стандартом» при ахалазії вважається езофагокардіоміотомія за Геллером, яка показує хороші віддалені результати без рецидивів.

Захворювання відрізняється повільним прогресуванням, тому при своєчасній діагностиці та корекції недостатності надниркових залоз стан пацієнтів залишається стабільним. Віддалений прогноз залежить від рівня тяжкості неврологічних порушень, наявності розумової відсталості. Профілактика хвороби передбачає медико-генетичне консультування сімейних пар, які мають високий ризик народження дитини із синдромом Оллгрова.