Ушкодження колінного суглоба у дітей

Пошкодження колінного суглоба являють собою досить різнорідну групу травм, до якої входять переломи надколінка, надриви та розриви зв’язок, гемартроз та розриви менісків. Причиною пошкоджень зазвичай стає падіння чи прямий удар. Нерідко травми виникають під час занять спортом, рідше – внаслідок падінь із висоти чи автодорожніх пригод. Найбільш постійними ознаками є біль, припухлість, утруднення опори на ногу та обмеження рухів. Гемартроз (скупчення крові в суглобі) виникає при всіх травмах, тому суглоб при будь-яких ушкодженнях рівномірно збільшується в обсязі, а контури його згладжуються. Діагноз виставляється після детального огляду та вивчення рентгенівських знімків. Тактика лікування залежить від виду травми. Зазвичай консервативне лікування: виконуються пункції колінного суглоба, накладається гіпс, при необхідності проводяться інші лікувальні заходи.

Ушкодження колінного суглоба спостерігаються приблизно у 5% дітей, які госпіталізовані до дитячих травматологічних відділень. Перше місце за поширеністю займає гемартроз – від 40 до 60% від загальної кількості травм колінного суглоба. Надриви та розриви менісків у дітей спостерігаються набагато рідше, ніж у дорослих – у 4-5% випадків. Вивихи та переломи надколінка у дитячому віці виявляються досить рідко.

Травми колінного суглоба зазвичай виникають у побуті чи під час занять спортом. Безпосередньою причиною може стати як прямий удар або падіння, так і повертання, спроба різкого насильницького обертання, згинання або розгинання. У всіх випадках травма, як правило, ізольована. При автодорожніх катастрофах і падіннях з висоти можливе поєднання з іншими ушкодженнями кістково-м’язової системи, тупою травмою живота, черепно-мозковою травмою, пошкодженням грудної клітки та сечостатевих органів.

Гемартроз виникає за всіх ушкоджень колінного суглоба. Однак як основне цей діагноз виставляється при найбільш легких травмах, коли кров виливається в суглоб із синовіальної оболонки або фіброзної частини капсули, частково пошкоджених в результаті удару, скручування або падіння. Дитина скаржиться на біль. Суглоб збільшується обсягом, його контури згладжуються, виявляється балотування надколінка. При значному скупченні крові спостерігається вибухання по обох передньобічних поверхнях суглоба. Можливе відчуття розпирання. В окремих випадках відзначається підвищення місцевої або (рідше) загальної температури.

Дитячий травматолог проводить ретельний огляд для виключення інших тяжких ушкоджень. Виконується рентгенографія колінного суглоба. За потреби дитину направляють на МРТ, КТ чи артроскопію. Програма лікування включає пункції, накладення гіпсової лонгети та УВЧ. Огляд проводять через кожні 1-2 дні, при повторному накопиченні крові знову роблять пункцію. Як правило, потрібно не більше 1-2, рідше 3 пункції. Гіпс зазвичай знімають за 6-7 днів.

Зазвичай травма виникає при різкому обертанні гомілки всередину (розрив зовнішнього меніска) або назовні (розрив внутрішнього меніска). Набагато рідше причиною стає падіння чи забій коліна. У дітей молодшої вікової групи травми менісків виникають рідко і становлять трохи більше 2-3% від загальної кількості ушкоджень колінного суглоба. У підлітків, які особливо активно займаються спортом, частота таких травм зростає до 25-26%. Розрив внутрішнього меніска спостерігається у 80% випадків, розрив зовнішнього меніска – у 20% випадків.

У перші 2-3 тижні після травми суглоб набрякли, у ньому визначається рідина. Дитині турбує розлитий біль, але чітко вказати точку максимальної хворобливості вона не може. У цьому періоді пошкодження меніска дуже важко діагностувати через загальні ознаки неспецифічного посттравматичного запалення. Єдиним достовірним способом підтвердити діагноз є артроскопія, однак це досить серйозне втручання, тому дітей на таке дослідження направляють тільки за наявності яскравої клінічної картини (великій кількості крові в суглобі, сильному болю, утрудненні опори на ногу). Лікування на цьому етапі полягає в накладенні лонгети та пункціях суглоба.

Після стихання гострих запальних явищ поступово проявляється справжня клінічна картина розриву. Біль перестає бути розлитим і локалізується на рівні суглобової щілини з боку ураженого меніска. Можуть виникати повторні блокади суглоба – стани, при яких коліно фіксується в положенні легкого згинання, а пасивне та активне згинання та розгинання стають неможливими. Іноді блокади усуваються самостійно, іноді цей стан потребує лікарської допомоги. У ряді випадків у суглобі утворюється випіт. Можливе формування аритмічної ходи (легке накульгування при ходьбі).

При підозрі на розрив меніска пацієнтів направляють на артроскоп колінного суглоба. Якщо діагноз підтверджується, часткове видалення пошкодженої частини меніска. Повне видалення не рекомендується, оскільки після таких операцій підвищується ймовірність розвитку остеоартрозу у віддаленому періоді. За відсутності артроскопічного обладнання (наприклад, у сільських лікарнях) діагноз виставляють на підставі клінічної картини, після чого виконують хірургічну операцію. Потім накладають лонгет, призначають фізіолікування та ЛФК.

Переломи надколінка в дітей віком спостерігаються рідко, переважно – у віці. Можливе як пошкодження центральної частини, так і відрив крайових кісткових фрагментів. Дитині турбує біль. Рухи та опора утруднені. Суглоб набряклий, виявляється гемартроз. Пальпація надколінка різко болісна. За наявності усунення визначається «провал» між верхнім та нижнім фрагментами. Рентгенографія інформативна тільки при переломах центральної частини та крайових переломах з товщиною кісткового фрагмента понад 1 мм. При переломах хрящової частини змін рентгенограмі немає, для уточнення діагнозу доводиться проводити МРТ чи КТ колінного суглоба.

При ушкодженнях без усунення виконується пункція колінного суглоба, накладається гіпс. При розбіжності уламків показано хірургічне лікування – шов надколінка. Операція проводиться у стаціонарі, потім дитині накладають гіпс та призначають фізіолікування. Суглоб регулярно оглядають, при необхідності видаляють кров. УВЧ призначають із другого дня. Заняття ЛФК починають після зняття гіпсу.

Зазвичай вивих надколінка є наслідком спортивної травми та виникає у дітей старшої вікової групи. Така травма вважається досить рідкісною, проте її точну частоту встановити не вдається, оскільки у частини хворих надколінок мимоволі вправляється ще до звернення до лікувального закладу. Дитина скаржиться на біль. При невправив вивиху спостерігається деформація по передній поверхні суглоба. При вправив вивиху суглоб має нормальну конфігурацію. У всіх випадках спостерігається гемартроз.

На рентгенограмах при невправив вивиху надколінок зміщений убік. При підозрі на розрив медіопателярного зв’язування додатково виконують МРТ колінного суглоба або артроскопію. Якщо цілісність медіопателярної зв’язки не порушена, дитину госпіталізують, вправляють надколінок, виконують пункцію та накладають гіпс. У наступні кілька днів може знадобитися ще одна або дві пункції через повторне накопичення крові в порожнині суглоба. Хворому призначають УВЧ, у відновлювальному періоді проводять заняття ЛФК.

При пошкодженні зв’язки рекомендується її зшивання для попередження повторних вивихів. Операція проводиться черезшкірно з використанням артроскопа. Голку працюють через шкіру, під контролем артроскопа вводять у порожнину суглоба, а потім направляють назад, підводячи під шкірою до місця вколу. Зазвичай відновлення цілісності зв’язки досить 2-3 швів. Потім накладають гіпс. У післяопераційному періоді коліно регулярно оглядають, при скупченні крові виконують пункції. Призначають УВЧ. Після зняття гіпсу приступають до занять ЛФК.