Зловживання анаболічними стероїдами

Зловживання анаболічними стероїдами – регулярний прийом стероїдних гормонів, які є похідними до природного гормону тестостерону. Широко поширене серед спортсменів, особливо професійних. Нерідко виникає у людей, які займаються бодібілдінгом (у тому числі і на аматорському рівні). Анаболіки стимулюють ріст м’язової маси, збільшують силу м’язів. При постійному вживанні негативно впливають на печінку та ендокринну систему. Існують дослідження, що підтверджують розвиток психологічної залежності від анаболічних стероїдів.

Зловживання анаболічними стероїдами – поширена проблема серед спортсменів. Анаболіки використовують практично у всіх видах спорту, існують дані про те, що в олімпійських видах спорту «чистими» від анаболічних стероїдів залишилися лише фігурне катання та жіночий хокей на траві. З 1974 року анаболіки включені до списку спортивних допінгів, що дозволило скоротити їхнє вживання. Препарати цієї групи мають велику популярність серед шанувальників бодібілдингу, нерідко їх починають вживати мало не з першого відвідування тренажерного залу.

Багато пацієнтів на момент першого прийому ще не досягли віку 16 років. Ранній вік початку вживання збільшує ймовірність розвитку різноманітних ускладнень. По-перше, вживання гормонів до завершення дорослішання може завдати серйозної шкоди ендокринній системі та іншим органам. По-друге, підлітки нетерплячі, їм потрібно «все і відразу», що призводить до прийому дуже високих доз. Разом з тим, анаболіки становлять небезпеку не тільки для підлітків, а й для дорослих. Препарати цієї групи не є психоактивними речовинами, проте через розвиток залежності цій проблемі приділяють увагу не лише ендокринологи та спортивні лікарі, а й фахівці у сфері психіатрії та наркології.

Анаболічні стероїди

Анаболічні стероїди – група препаратів, виготовлених з урахуванням тестостерону. Тестостерон є головним чоловічим гормоном. Він впливає на розвиток чоловічих статевих органів та поява вторинних статевих ознак (оволосіння, у тому числі – поява волосся на обличчі, формування помітного кадика, облисіння, мала кількість жиру, чоловічий тип фігури з вузьким тазом та широкими плечима). Всі ці ефекти називаються андрогенною дією. Крім того, тестостерон має анаболічну дію, сповільнюючи виведення азоту та стимулюючи синтез білка в м’язах.

У клінічній практиці анаболічні стероїди у чоловіків використовують при затримці статевого дозрівання, недостатності функцій статевих залоз внаслідок гіпоплазії яєчок або їх видалення (наприклад, щодо злоякісного утворення). У жінок невеликі дози анаболіків застосовують при фіброзно-кістозній мастопатії, ендометріозі та деяких розладах у постменопаузі. Крім того, препарати цієї групи призначають пацієнтам обох статей під час лікування після тяжких травм, великих операцій, великих опіків, хронічних інфекцій тощо.

Найбільш поширеними анаболіками є ретаболіл, феноболін, силаболін, метиландростендіол та метандростенолон. Жаргонні назви – корм або АС. Всі перелічені препарати синтезуються на основі тестостерону, але сам тестостерон з лікувальною або немедичною метою не використовується через дуже швидке руйнування в ході метаболічних процесів. Посилення ефекту похідних тестостерону обертається більш вираженими побічними ефектами. Препарати не лише активізують ріст м’язів, а й підвищують агресивність, збільшують лібідо, викликають затримку калію, натрію, фосфатів, сульфатів та води в організмі. Крім того, синтетичні анаболіки впливають на яєчка, гіпофіз та гіпоталамус, пригнічуючи продукцію ендогенних гормонів та порушуючи (іноді – необоротно) гормональний баланс.

Серед спортсменів анаболіки стали популярними у 50-х роках минулого століття. Спочатку препарати приймали тільки чоловіки-важкоатлети, потім до них приєдналися інші спортсмени, зокрема жінки. Безконтрольний прийом тривав до 1964 року. Потім вживання гормонів поступово стали обмежувати, а 1974 вони були офіційно включені до списку допінгів. Тим не менш, анаболіки продовжують використовуватися, часто – в аматорському спорті, де немає таких жорстких перевірок та обмежень. Препарати цієї групи особливо популярні серед шанувальників бодібілдингу. Похідні тестостерону купують у тренажерних залах (у тому числі і у вигляді біодобавок), виписують через Інтернет тощо.

Стероїди приймають внутрішньо, внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Засоби для перорального прийому мають більш виражену руйнівну дію на печінку. Вони швидше виводяться з організму, тому спортсмени обирають їх у період підготовки до змагань, щоб потім пройти допінг-контроль. Розчини для внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення менше діють на клітини печінки, проте при їхньому прийомі зростає небезпека інфікування через нестерильний шприц. Можливі флебіти, абсцеси та інші ускладнення.

Вперше анаболіки вживають, як правило, у юнацькому віці. Стимулом до прийому препарату стає приклад ровесників, властива віку нетерплячість і бажання якнайшвидше знайти спортивне привабливе тіло. У групах людей, які займаються бодібілдингом, може бути поширена «філософія» прийому анаболіків як обов’язкової умови хорошого ефекту від занять. Молоді люди з незміцнілою психікою переймають цю «філософію», що веде до різкого підвищення значущості анаболічних стероїдів у індивідуальній системі світогляду. При тривалому прийомі виникає психологічна залежність.

Стероїди сприяють швидкому зростанню м’язової маси та посиленню сили м’язів. Однак ці ефекти досягаються лише при постійних, грамотно організованих тренуваннях. Прийом анаболіків без фізичного навантаження призводить до деякого зменшення вмісту жиру і трохи активізує зростання м’язів, але ці зміни малопомітні і практично не позначаються на зовнішньому вигляді. Навіть при тренуваннях для досягнення помітного ефекту необхідні дози препаратів, що у багато разів перевищують рівень природного тестостерону в організмі. Таке грубе втручання в обмін речовин обертається цілим рядом побічних ефектів.

Прийом анаболіків у підлітковому віці призводить до передчасного припинення зростання. Збільшується ймовірність появи вугрової висипки. Може розвинутися облисіння (як у юнаків, і дівчат). Іноді алопеція зберігається навіть після скасування засобу. У дорослих чоловіків стероїди пригнічують продукцію тестостерону яєчками. При тривалому вживанні можлива стерильність та зменшення розміру яєчок. Зазвичай ці процеси оборотні, при повній відміні анаболіків синтез природних гормонів і продукція сперми відновлюються, сперматозоїди приблизно протягом півроку знаходять здатність до запліднення. У деяких чоловіків розвивається незворотня гінекомастія (збільшення молочних залоз).

У жінок нерідко спостерігається зростання волосся на обличчі і на тілі, при великому стажі вживання може виникати незворотне збільшення і огрубіння клітора. Прийом анаболічних стероїдів особами обох статей спричиняє порушення функцій печінки. При тривалому прийомі розвивається стероїдний токсичний гепатит, результатом якого може стати цироз печінки та прогресуюча печінкова недостатність. Підвищується ймовірність розвитку цукрового діабету. Шкіра стає жирнішою і частіше інфікується. Можливе випадання волосся на голові.

Стероїди негативно впливають на імунну систему, що призводить до зниження рівня глобулінів у крові. Організм пацієнта стає сприйнятливішим до інфекцій, виникають часті застуди, нерідко – з ускладненнями (бронхітами, пневмоніями, синуситами). Найчастіше нагноюються випадкові рани та садна. Серце при прийомі анаболіків збільшується, проте ріст серцевого м’яза випереджає ріст судин. У товщі м’язової тканини, яка не отримує достатньо поживних речовин, виникають вогнища некрозу. Описано випадки раптової смерті внаслідок серцевого нападу.

Прийом анаболіків провокує підвищення рівня колагену та зниження рівня еластину в судинній стінці. Судини стають менш еластичними. Підвищується рівень холестерину. Все перераховане підвищує ризик розвитку судинних ускладнень. Сполучна тканина «відстає» у зростанні м’язової тканини, що тягне у себе високий рівень травматизації. У пацієнтів, які регулярно вживають анаболіки, частіше виникають розриви зв’язок і сухожиль.

Стероїди не надають безпосередньої шкідливої ​​дії на клітини мозку, проте вони певним чином впливають на поведінку пацієнта. Можливі виражені коливання настрою – від радості до апатії та зневіри. Часто спостерігається підвищення рівня агресії, схильність до суперечок, спалахи дратівливості. Нерідко виникає потяг до насильства чи ризикованої поведінки. У деяких хворих розвиваються депресивні розлади та стероїдні психози.

Синдром відміни при вживанні анаболічних стероїдів поки що недостатньо вивчений. Встановлено, що припинення прийому часто супроводжується субдепресіями, депресіями та думками про суїцид. Виділяють дві фази синдрому відміни. Тривалість першої фази становить близько 1 тижня. Може спостерігатися підвищення температури, біль у суглобах (артралгії), нежить та інші симптоми, що нагадують застуду.

Друга фаза триває до півроку. Гострі соматовегетативні прояви не виражені, превалюють розлади настрою, порушення сну, зниження апетиту, швидка стомлюваність і незадоволення собою. Наголошується на необхідності прийняти анаболічні стероїди. Спортсмени часто вживають анаболіки циклами. Щоб уникнути синдрому відміни, пацієнти навіть під час перерви продовжують приймати невеликі дози препарату, мотивуючи це необхідністю не допустити відвикання організму, яке нібито спричинить зниження ефектів стероїдів.

Виражені коливання настрою, суїцидальні думки та потреба у стероїдах при спробі припинити прийом препарату є приводом для звернення до нарколога. Через небезпеку розвитку депресії план скасування анаболических стероїдів визначається індивідуально кожному за пацієнта, можливо як одноразове, і поступове припинення вживання. Препарати скасовують на тлі підтримуючої психотерапії. Медикаментозна терапія зазвичай не потрібна, при необхідності можуть призначатися заспокійливі та антидепресанти.

Прогноз при зловживанні анаболічними стероїдами залежить від стану організму пацієнта та рівня його мотивації. Відміна препарату не спричиняє виражених фізичних страждань, психологічні порушення зазвичай коригуються протягом півроку. Більшість соматичних та ендокринних розладів мають минущий характер і поступово зникають після відміни препаратів. Найбільшу небезпеку становить ураження печінки. За наявності токсичного гепатиту необхідне лікування у гастроентеролога. За відсутності мотивації прогноз погіршується, спостерігаються зриви.