ПЕРЕНАШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ

Вагітність вважається переношеною, якщо її тривалість більша за звичайну на 14 днів і більше.
У той же час тривалість вагітності може значно коливатися у той чи інший бік. Так, К.К.Скробанський (1946) спостерігав пологи доношеним плодом як при ероку вагітності в 230 і навіть 218 днів, так і при більш тривалому виношуванні плода (302 дні). У першому випадку він говорить про скоростиглу вагітність, у другому – про повільно дозріває. За даними Е.А.Ставської (1949), частота переношування вагітності на 10-14 днів довше звичайного терміну становить 108-196%; НА.Степанова (1959) спостерігала переношування у 10%, І.І.Грищенко (1969) — у 6%, Є.І.Філіна (1958) — у 3,97%, A.Fleischer та співавтори (1985) — у 6% випадків. У той самий час А.С.Девизорова (1961) встановила переношування вагітності лише в 263 (1,98 з 13 256 породіль.
В.Н.Кожевников (1978) зазначає, що частота переношування вагітності помітно збільшилася, що автор пояснює явищами акселерації. Такої ж думки дотримується Л.П.Кацулов (1972), який відзначає найчастіше народження дітей з великою масою тіла, розмірами головки та плечового поясу у зв’язку з подовженням терміну вагітності, покращенням харчування, впливом інших факторів.
В останні роки розрізняють два стани: переношену та пролонговану вагітність. Переношена вагітність продовжується на 10-14 днів довше, ніж звичайна фізіологічна, і характеризується ознаками переношування у новонародженого, патологічними змінами з боку плаценти. Вона обумовлена ​​відсутністю готовності матки при зрілому плоді для його вигнання.
Пролонгована вагітність триває більше 294 днів, що зумовлено повільним дозріванням плода, і закінчується народженням зрілої, доношеної дитини, без ознак переношеності; у своїй відсутні ознаки патологічних змін плаценти (Е.А.Чернуха, 1989).
Якщо пролонгування вагітності відноситься до фізіологічних явищ, то справжнє переношування є серйозною патологією акушерської з боку матері, плода і новонародженого. За даними Е.А.Чернухи (1982), частота переношеної вагітності становить 4,26%, а пролонгованої – 1,71%.
У наших дослідженнях у групу з переношуванням вагітності відносили жінок, у яких пологи наступали пізніше, ніж у 42 тижні вагітності. При цьому бралися до уваги такі дані: первинно встановлений ранній термін вагітності при першому відвідуванні жіночої консультації, дата останньої менструації та першого руху плода, розрахунок терміну декретної відпустки, характер перебігу справжньої вагітності та попередніх вагітностей. Враховувалися особливості клініки пологів та наявність характерних ознак переношування у новонародженого.
За нашими даними, справжнє переношування вагітності, при якому були ознаки перекошеності у плода і новонародженого, спостерігалося (3,8±0,7) % спостережень, а пролонгована вагітність — (1,8±0,45) %. У останній групі був виявлено характерних ознак перекошеності ні в плода, ні в новонародженого, не відзначалося також характерних ознак перекошеності в плаценті. Ці спостереження нами віднесені до анамнестичного переношування вагітності або, за прийнятою нині номенклатурою, — пролонгованою вагітністю.
При вивченні характеру менструальної функції залежно від тривалості виношування вагітності Г.К.Степанковська (1966), ЕА.Чернуха (1977) виявили, що ранній і пізній початок менструації, менструальний цикл, що не встановився, нерегулярні менструації найчастіше спостерігаються при перенашиванні пролонгованої вагітності та вкрай рідко – при доношеній вагітності. Це дало привід авторам розглядати зміни менструальної функції як преморбідне тло для пролонгування або переношування вагітності.
Переношування вагітності буває зумовлене перенесеними жінкою психоемоційними потрясіннями. Крім того, певне значення мають розумова напруга під час вагітності (підготовка до іспитів, професійні емоційні навантаження) та недостатня фізична активність.
В.Н.Кожевников (1978) часто спостерігав при переношуванні вагітності захворювання печінки, шлунка та кишечника. Ці захворювання автор відносить до сприятливих факторів і пояснює це явище тим, що при ураженні печінки, яка бере безпосередню участь у стероїдному обміні, порушуються процеси інактивації та виділення естрогенів, що призводить до інертності матки. Крім того, вагітні, які страждають на різні екстрагенітальні захворювання, тривалий час знаходяться на постільному режимі, в результаті чого шовк плода не опускається своєчасно у вхід у малий таз і не чинить дратівливої ​​дії на рецептори, що знаходяться в області внутрішнього зіва шийки матки (Г.К. Степанківська, 1965).
У наших спостереженнях у групі переношування вагітності частота загрозливих ранніх та пізніх абортів відзначалася у 7 разів частіше, ніж при доношеній вагітності.
Застосування різних препаратів, спрямованих на усунення збудливості матки при загрозі переривання вагітності, особливо препаратів жовтого тіла, у необґрунтовано великих дозах надалі призводить до блокади нервово-м’язового апарату матки, внаслідок чого пологи вчасно не настають і вагітність переношується.
Л.С.Персіанінов (1975), Е.А.Чернуха (1989) та інші автори велике значення в етіології переношування вагітності надають особливостям функціонального стану плода.
Крім того, як вказує Е.А.Чернуха, за наявності гідроцефалії, аненцефалії у переношеного плода одночасно уражаються надниркові залози, що продукують 16-дегідроепіандростерон, який після гідроксилювання в печінці плода, а потім в плаценті перетворюється на естріол, що є підготовці матки та всього організму жінки до пологів. Усе це свідчить у тому, що плід грає важливу етіологічну роль переношуванні вагітності.