Головна / Анатомія / Чоловіча статева система

Чоловіча статева система

До складу чоловічої статевої системи (systema genitale masculinum) входять внутрішні та зовнішні чоловічі статеві органи.

До внутрішніх чоловічих статевих органів належать: яєчко, над’яєчко, сім’явиносна протока, сім’яний канатик, пухирчаста залоза, передміхурова залоза, цибулинно-сечівникова залозa.

До зовнішніх чоловічих статевих органів належать: статевий член, чоловічий сечівник, калитка (мал. 210, 211).

Мал. 210. Чоловічі статеві органи, сечовий міхур, сечівник.
Мал. 210. Чоловічі статеві органи, сечовий міхур, сечівник.

1. Scrotum. 2. Testis. 3. Lig. epididymidis superius. 4. Lig. epididymidis inferius. 5. Caput epididymidis. 6. Corpus epididymidis. 7. Cauda epididymidis. 8. Ductus deferens. 9. Ampula ductus deferentis. 10. Glandula vesiculosa. 11. Ductus excretorius. 12. Ductus ejaculatorius. 13. Pars prostatica urethrae. 14. Prostata. 15. Vesica urinaria. 16. Pars membranacea urethrae. 17. Glandula bulbourethralis. 18. Ductus glandulae bulbourethralis. 19. Bulbus penis. 20. Pars spongiosa urethrae. 21. Fossa navicularis yrethrae. 22. Ostium urethrae externum. 23. Glans penis. 24. Corpus cavernosum penis. 25. Corpus spongiosum penis.

Внутрішні чоловічі статеві органи

Чоловіча статева парна залоза – яєчко (testisрозташоване в калитці. Воно має верхній кінець (extremitas superior), нижній кінець (extremitas inferior), бічну поверхню (facies lateralis), присередню поверхню (facies medialis), передній край (margo anterior) та задній край (margo posterior). Передній край яєчка вигнутий назовні і спрямований вперед і дещо вбік. Задній край зв’язаний з над’яєчком і спрямований назад та присередньо. Бічна поверхня яєчка випукла, присередня – сплощена. Вісь яєчка проходить вертикально з нахилом уперед і вбік. Розміри яєчка: довжина – 4-4,5 см, ширина – 2,5-3,5 см, товщина – 2-3 см. На верхньому кінці яєчка, ближче до його заднього краю, міститься привісок яєчка (appendix testis), який є залишком парамезонефральної протоки.

Яєчко зовні покрито білковою оболонкою (tunica albuginea). Уздовж заднього краю яєчка від білкової оболонки всередину яєчка відходить щільний прошарок сполучної тканини, що має назву середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння до білкової оболонки яєчка йдуть перегородочки яєчка (septula testis). Вони поділяють усе яєчко на часточки яєчка (lobuli testis). Їх нараховується 250-300. У паренхімі яєчка є звивисті сім’яні трубочки (tubuli seminiferi contorti), в кожній часточці їх є 2-3. Вони зливаються й утворюють прямі сім’яні трубочки (tubuli seminiferi recti), які йдуть до середостіння яєчка і там впадають у сітку яєчка (rete testis). Із сітки яєчка починаються 12-15 виносних проточків яєчка (ductuli efferentes testis). Усі вони виходять із яєчка і входять у головку над’яєчка (мал. 223).

Мал. 211. Чоловічі статеві органи. Сагітальний розтин таза. Права половина.
Мал. 211. Чоловічі статеві органи. Сагітальний розтин таза. Права половина.

1. Vesica urinaria. 2. Ostium urethrae internum. 3. Prostata. 4. Pars prostatica urethrae. 5. Ductus ejaculatorius. 6. Ostium ureteris. 7. Bulbus penis. 8. Pars spongiosa urethrae. 9. Fossa navicularis. 10. Ostium urethrae externum. 11. Preputium penis. 12. Rectum. 13. Glandula bulbourethralis. 14. Excavatio retrovesicalis. 15. Scrotum. 16. Anus. 17. Lig. fundiforme penis. 18. Corpus cavernosum penis. 19. Corpus spongiosum penis.

Над’яєчко (epididymis) має головку (caput epididymidis), тіло (corpus epididymidis) та хвіст (cauda epididymidis). На тілі та хвості яєчка помітні відхильні проточки (ductuli aberrantes), що є рудиментами мезонефральної протоки.

Білкова оболонка яєчка переходить у білкову оболонку над’яєчка, що розташовується вздовж заднього краю яєчка. Головка над’яєчка прилягає до верхнього кінця яєчка, а хвіст розміщений внизу, біля нижнього кінця яєчка. Між яєчком та над’яєчком спереду розташована пазуха над’яєчка (sinus epididymis).

Мал. 212. Будова яєчка та придатка яєчка (схема).
Мал. 212. Будова яєчка та придатка яєчка (схема).

1. Extremitas superior. 2. Extremitas inferior. 3. Tunica albuginea testis. 4. Tubuli seminiferi contorti. 5. Tubuli seminiferi recti. 6. Rete testis. 7. Ductuli efferentes testis. 8. Lobuli epididymidis. 9. Ductus epididymidis. 10. Ductus deferens.

Внутрішня будова над’яєчка. Воно складається з окремих часточок (lobuli epididymidis), їх є 12-15. Ці часточки мають конічну форму, тому їх ще називають конусами над’яєчка (coni epididymidis). Вершини часточок спрямовані в бік середостіння яєчка. Кожен з виносних проточків (ductuli efferentes) яєчка, увійшовши в головку над’яєчка, звивається й утворює часточку над’яєчка. Найвище розташована перша часточка видовжується, проходить уздовж усього над’яєчка, отримуючи назву протоки над’яєчка (ductus epididymidis). У протоку над’яєчка впадають проточки усіх часточок над’яєчка.

Сім’явиносна протока (ductus deferens) починається від хвоста над’яєчка і є продовженням протоки над’яєчка. Спочатку в калитці вона йде позаду від над’яєчка, піднімаючись від нижнього до верхнього кінця яєчка. Потім сім’явиносна протока в складі сім’яного канатика доходить до зовнішнього кільця пахвинного каналу, входить у канал. Вийшовши з пахвинного каналу через його внутрішній отвір, сім’явиносна протока входить у порожнину таза. Вона огинає з боку нижню надчеревну артерію, перехрещує зовнішню клубову артерію, спускається по бічній стінці малого таза вниз і назад. Далі в пресередньому напрямку сім’явиносна протока проходить спереду від сечоводу по задній поверхні сечового міхура, розташовуючись між ним та прямою кишкою, досягає дна сечового міхура.

Цей відділ сім’явиносної протоки розширюється, утворюючи ампулу сім’явиносної протоки (ampulla ductus deferentis). Ампула має довжину 3-4 см, ширину – 7-10 мм. Над передміхуровою залозою ампула звужується і на рівні верхнього краю передміхурової залози зливається з вивідною протокою пухирчастої залози, утворюючи сім’явипорскувальну протоку (ductus ejaculatorius), яка відкривається в передміхурову частину сечівника.

У сім’явиносній протоці виділяють такі частини: калиткову (pars scrotalis), канатикову (pars funicularis), пахвинну (pars inguinalis), тазову (pars pelvica). Довжина сім’явиносної протоки 50 см, поперечник – 3 мм, просвіт становить 1/6 поперечника.

Стінка сім’явиносної протоки має три оболонки: слизову (tunica mucosa), м’язову (tunica muscularis), зовнішню (tunica adventitia).

Слизова оболонка утворює 35 поздовжніх складок, в ампулах має дивертикули. М’язова оболонка складається із зовнішнього та внутрішнього поздовжніх і середнього колового шарів. М’язи непосмуговані. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною.

Сім’яний канатик (funiculus spermaticus) – це комплекс органів (сім’явиносна протока, судини, нерви, м’язи, оболонки), які йдуть до яєчка та над’яєчка або відходять від них. Інакше кажучи, це комплекс органів, на яких підвішене яєчко з над’яєчком.

Сім’яний канатик починається від верхнього кінця яєчка і закінчується біля внутрішнього кільця пахвинного каналу. До складу сім’яного канатика входять: сім’явиносна протока, артерія сім’явиносної протоки, вена сім’явиносної протоки, яєчкова артерія, яєчкова вена, яка починається у вигляді гроноподібного венозного сплетення; автономне симпатичне сплетення сім’явиносної протоки, лімфатичні судини; залишок піхвового відростка (vestigium processus vaginalis), що є рудиментом піхвового відростка (processus vaginalisочеревини; м’яз – підіймач яєчка (m. cremaster); фасція м’яза – підіймача яєчка (fascia cremasterica); внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna). М’яз – підіймач яєчка, його фасція та внутрішня сім’яна фасція розглядаються як оболонки сім’яного канатика.

Пухирчасті залози (glandula vesiculosa) є дві – права і ліва. Розташовуються вони позаду від сечового міхура, збоку від ампули сім’явиносної протоки, вище від передміхурової залози, спереду від прямої кишки (мал. 98). Кожна залоза звужена до низу і переходить у вивідну протоку (ductus excretorius). Довжина пухирчастої залози 5 см, ширина – 2 см, товщина – 1 см. Зовні залози покриті зовнішньою оболонкою (tunica adventitia) з м’язовими волокнами. Слизова оболонка (tunica mucosa) утворює поздовжні складки.

Пухирчаста залоза має у розтягнутому стані вид трубочки, завдовжки 10-12 см, завтовшки 0,6-0,7 см. Очеревина покриває тільки верхівки залоз. Пухирчасті залози виробляють секрет, що становить рідку складову частину сперми.

Передміхурова залоза (prostata) розташовується в малому тазі (мал. 224). Спереду від неї розміщується задня поверхня лобкового та венозне сплетення, ззаду – пряма кишка, зверху – сечовий міхур, знизу – поперечний глибокий м’яз промежини.

У передміхуровій залозі розрізняють основу (basis prostatae), верхівку (apex prostatae), праву частку (lobus prostatae dexter), ліву частку (lobus prostatae sinister).

Своєю основою передміхурова залоза зростається з сечовим міхуром. Вище від основи передміхурової залози розташовані пухирчасті залози, а ближче до них – ампули сім’явиносних проток (правої та лівої). Верхівка передміхурової залози обернена донизу і прилягає до поперечного глибокого м’яза промежини.

Мал. 213. Передміхурова залоза, сім’яні міхурці, ампула сім’явиносної протоки (вигляд спереду, передня стінка передміхурової залози, сім’яних міхурців та ампули сім’явиносної протоки частково виглядалені).
Мал. 213. Передміхурова залоза, сім’яні міхурці, ампула сім’явиносної протоки (вигляд спереду, передня стінка передміхурової залози, сім’яних міхурців та ампули сім’явиносної протоки частково виглядалені).

1. Ampula ductus deferentis. 2. Ductus deferens. 3. Glandula vesiculosa. 4. Ductus excretorius. 5. Ductus ejaculatirius. 6. Pars prostatica urethrae. 7. Colliculus seminalis. 8. Utriculus prostaticus. 9. Prostata. 10. Pars membranacea urethrae.

Залоза має передню поверхню (facies anterior), обернену до лобкового симфізу, та задню поверхню (facies posterior), обернену до прямої кишки. Виділяють також нижньобічну поверхню (facies inferiorcteralis), обернену до венозного сплетення та до м’яза-підіймача відхідника.

У товщі залози проходять сечівник та дві (права та ліва) сім’явипорскувальні протоки. Частина залози, що розташовується позаду від сечівника, між правою та лівою сім’явипорскувальними протоками, називається середньою часткою (lobus medius), або перешийком передміхурової залози (isthmus prostatae). Ця частина в старечому віці може гіпертрофуватися, в наслідок чого стискається сечівник і ускладнюється сечовипускання, аж до повного припинення його.

Особливістю передміхурової залози є те, що вона складається з трьох видів тканин: сполучної, залозистого епітелію і непосмугованих м’язових волокон. Її залозиста паренхіма (parenchyma) являє собою окремі простатичні залозки (glandulae prostaticae). Їх нараховують 30-40. Це альвеолярно-трубчасті залози. Протоки двох таких простатичних залозок зливаються, утворюючи одну спільну проточку – передміхурової залози (ductuli prostatici). Таким чином 15-20 проточків передміхурової залози відкриваються в передміхурову частину сечівника (pars prostatica urethrae). Непосмуговані м’язові волокна розміщуються між окремими залозками і в сукупності отримують назву м’язової речовини (substantia muscularis). Унаслідок скорочення м’язових волокон передміхурової залози виділяється секрет залози.

Зовні передміхурова залоза покрита капсулою (capsula prostatica). Верхівка залози фіксується до глибокого поперечного м’яза промежини. Крім того, залозу фіксують парні (права та ліва) лобково-передміхурові м’язи (mm. puboprostatica), що йдуть у стріловій площині від окістя лобкового симфізу до залози.

Анатомічні утворення передміхурової частини сечівника – сечівниковий гребінь (crista urethralis), на якому розташований сім’яний горбок (colliculus seminalis). У центрі сім’яного горбка є заглибинка – передміхуровий мішечок (utriculus prostaticus) – гомолог піхви у жінок. Сам сім’яний горбок являє собою печеристу тканину, в якій є м’язові волокна. Слизова оболонка в межах стінок предміхурового мішечка вистелена одношаровим призматичним епітелієм. По боках на сім’яному горбку відкриваються сім’явипорскувальні протоки. На задній стінці передміхурової частини сечівника біля сім’яного горбка, а також і на ньому відкриваються проточки передміхурової залози.

Цибулинно-сечівникова залоза (glandula bulbourethralis) – парний орган (права та ліва) розміром з горошину, округлої форми, поверхня горбиста (мал. 225). Розміщена залоза в товщі глибокого поперечного м’яза промежини, позаду від проміжної частини чоловічого сечівника. Відстань між залозами – 5-6 мм. Це складна комірково-трубчата залоза. Протока цибулинно-сечівникової залози (ductus gl. bulbourethralis), завдовжки 3-4 см, відкривається в губчасту частину сечівника (bulbus urethrae). Вічко проток залози щілиноподібні, розташовані близько одне від одного.

Мал. 214. Чоловічі статеві органи, сечівник. Фронтальний розріз.
Мал. 214. Чоловічі статеві органи, сечівник. Фронтальний розріз.

1. Vesica urinaria.

2. Trigonum vesicae.

3. Ostium ureteris.

4. Plica interureterica.

5. Ostium urethrae internum.

6. Prostata.

7. Pars prostatica urethrae.

8. Glandula bulbourethralis.

9. Pars membranacea urethrae.

10. Ostium ductus glandulae bulbourethralis.

11. Pars spongiosa urethrae.

12. Fossa navicularis.

13. Ostium urethrae externum.

14. Glans penis.

15. Corpora cavernosa penis.

16. Crura penis.

17. Bulbus penis.

18. Corpus spongiosum penis.

19. Corona glandis.

20. Musculi regionis urogenitalis.

Зовнішні чоловічі статеві органи

До зовнішніх чоловічих статевих органів належать: статевий член, чоловічий сечівник, калитка (див.мал. 221, 225).

Калитка (scrotum), являє собою мішкоподібне випинання передньої стінки черевної порожнини, в якій розміщуються яєчка. Шари калитки та оболонки яєчка відповідають шарам м’яких тканин передньої стінки живота (мал. 226).

  1. Шкіра калитки відрізняється від шкіри передньої стінки живота тим, що не має підшкірно-жирової клітковини, вона тонка, еластична, покрита волосками, має сальні та потові залози, може збиратися в дрібні складочки. У ній багато еластичних волокон, тому шкіра калитки може розтягуватися. Калитка поділена швом калитки (raphe scrotiна дві половини.
  2. М’ясиста оболонка (tunica dartos), відповідає підшкірній жировій клітковині передньої стінки живота. Ця оболонка має в своєму складі непосмуговані м’язові волокна, під час скорочення яких шкіра калитки збирається в складочки. По середній лінії калитки м’ясиста оболонка утворює перегородку калитки (septum scroti).

Наступні шари тканин є оболонками яєчка.

  1. Зовнішня сім’яна фасція (fascia spermatica externa) – аналог обгортальної фасції живота.
  2. Фасція м’яза – підіймача яєчка (fascia cremasterica) утворена поверхневою обгортальною фасцією живота.
  3. М’яз – підіймач яєчка (m. cremaster) утворюється волокнами, які відщепилися від внутрішнього косого та поперечного м’язів живота. Він утворений окремими м’язовими волокнами, між якими є проміжки. Ці волокна виходять із поверхневого пахвинного кільця й охоплюють яєчко у вигляді петель. М’яз складається із посмугованих волокон, але скорочується довільно.
  4. Внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna), утворена за рахунок поперечної фасції живота. Ця фасція покриває яєчко, над’яєчко та сім’яний канатик.
  5. Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною. Вона поділяється на дві пластинки: пристінкову (lamina parietalis) та нутрощеву (lamina visceralis). Пристінкова пластинка вистилає зсередини внутрішню сім’яну фасцію. Нутрощева пластинка покриває зовні яєчко та над’яєчко, вона позбавлена підсерозного прошарку, чим відрізняється від решти серозних оболонок. Нутрощева пластинка складається тільки з одного шару плоского мезотелію, який безпосередньо покриває білкову оболонку яєчка з усіх боків, окрім заднього краю, де до нього прилягає над’яєчко. У місці переходу нутрощевої пластинки з яєчка на над’яєчко утворюється пазуха над’яєчка (sinus epididymidis). Угорі і внизу вона обмежована двома серозними зв’язками: верхня зв’язка над’яєчка (lig. epididymidis superius) з’єднує яєчко з головкою над’яєчка; нижня зв’язка над’яєчка (lig. epididymidis inferius) з’єднує яєчко з над’яєчком у місці переходу його тіла у хвіст. Нутрощева пластинка переходить у пристінкову пластинку піхвової оболонки вздовж заднього краю яєчка. Між пристінковою та нутрощевою пластинками утворюється замкнена серозна порожнина з невеликою кількістю серозної рідини. У випадках, коли рідини продукується багато, виникає водянка яєчка, що потребує хірургічного лікування.
Мал. 215. Оболонки правого яєчка. Вигляд з боку.
Мал. 215. Оболонки правого яєчка. Вигляд з боку.

1. Testis.

2. Epididymis.

3. Cutis.

4. Tunica dartos.

5. Fascia spermatica externa.

6. M. cremaster et fascia cremasterica.

7. Fascia spermatica interna.

8. Lamina parietalis (tunica vaginalis).

9. Lamina visceralis (tunica vaginalis).

Статевий член (penis) має корінь (radix penis), якій фіксується на лобкових кістках. Спереду від кореня є тіло (corpus penis), яке закінчується спереду головкою статевого члена (glans penis). На головці статевого члена є щілина – зовнішнє вічко сечівника (ostium urethrae externum). Зовнішнє вічко обмежоване з боків правою та лівою губами.

Статевий член складається з двох (правого та лівого) печеристих тіл (corpora cavernosa penis), які зрослися між собою (див. мал. 225). Їх верхньопередня поверхня називається спинкою статевого члена (dorsum penis). До нижньозадньої поверхні цих парних печеристих тіл статевого члена прилягає третє тіло, яке називають губчастим тілом статевого члена (corpus spongiosum penis). У ньому проходить сечівник. Поверхня парних печеристих тіл, до якої знизу прилягає непарне губчасте тіло, називається сечівниковою поверхнею (facies urethralis).

Будова парних печеристих тіл. На задньому кінці кожного печеристого тіла є ніжка статевого члена (crus penis). Правою та лівою ніжками обидва печеристі тіла приростають до окістя нижніх гілок лобкової та сідничої кісток. Кожна ніжка печеристого тіла звідси йде вперед і присередньо, зростаючись знизу від лобкового симфізу з таким самим печеристим тілом протилежного боку. Передні кінці кожного печеристого тіла загострені. Одне від одного печеристі тіла відділяє відросток білкової оболонки – перегородка статевого члена (septum penis).

В губчастому тілі статевого члена проходить губчаста частина сечівника. Задній кінець губчастого тіла розширений, утворює цибулину статевого члена (bulbus penis), розташовану в товщі м’язів промежини. На передньому кінці печеристого тіла розміщена головка статевого члена, вільний край її називається вінцем головки (corona glandis). У ввігнутість головки статевого члена входять передні загострені кінці парних печеристих тіл. Кожне з печеристих тіл та губчасте тіло покриті білковою оболонкою (tunica albuginea corporum cavernosum et tunica albuginea corporis spongiosi). У печеристих тілах є перекладки печеристих тіл (trabeculae corporum cavernosorum), що відділяють одну від одної печери печеристих тіл (cavernae corporum cavernosorum). У губчастому тілі також є перекладки і печери губчастого тіла (trabeculae corporis spongiosi et cavernae corporis spongiosi).

Усі три тіла (два печеристих і губчасте) покриті фасцією статевого члена (fascia penis). Зовні від фасції, під шкірою розміщений шар пухкої сполучної тканини без підшкірної жирової клітковини. Завдяки цьому шкіра статевого члена рухома, розтяжна. У ділянці головки статевого члена зовсім немає підшкірної жирової клітковини. У місці переходу на головку шкіра утворює два шари, які закривають всю головку, – це передня шкірочка статевого члена (preputium penis). У передній частині її є отвір.

Шкіра на головці статевого члена тонка, волога, ніжна, вона не має слизових залоз, тому її не можна розглядати як слизову оболонку.

Передня шкірочка статевого члена прикріплюється до шийки головки, з’єднується по середній лінії з вирізкою головки статевого члена за допомогою вуздечки передньої шкірочки (frenulum preputii). Між головкою статевого члена та внутрішнім шаром передньої шкірочки утворюється щілиноподібний простір, в якому міститься смегма – секрет залоз передньої шкірочки. Характерно, що шкіра головки, шийки та внутрішнього шару передньої шкірочки не має сальних і потових залоз, тоді як на решті шкіри статевого члена вони є.

Фіксуючий апарат статевого члена. До нього належить підвішувальна зв’язка статевого члена (lig. suspensorium penis) та подібна зв’язка статевого члена (lig. fungiforte penis). Пращеподібна зв’язка – це волокна поверхневої обгортальної фасції живота, які у вигляді петель охоплюють корі статевого члена. Підвішувальна зв’язка починається від поверхневої обгортальної фасції в ділянці білої лінії живота над лобковим симфізом, вплітається в фасцію статевого члена і закінчується в білковій оболонці тильної поверхні парних печеристих тіл статевого члена.

Чоловічий сечівник (urethra masculina) починається внутрішнім вічком сечівника (ostium urethrae internum) на дні сечового міхура і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum) на головці статевого члена. Чоловічий сечівник поділяється на чотири частини: внутрішньостінкову (pars intramuralis), передміхурову (pars prostatica), перетинчасту (pars membranacea) і губчасту (pars spongiosa).

Сечівник має розширення та звуження. Розширення є в передміхуровій частині і в ділянці цибулини статевого члена (bulbus penis). Окрім того, в ділянці головки статевого члена є човноподібна ямка (fossa navicularis urethrae). Звуження є в перетинчастій частині та в ділянці зовнішнього вічка сечівника. Діаметр сечівника 5-7мм (при введенні в нього медичних інструментів може розтягуватися до 10мм), довжина – 16-22см.

Частини сечівника.

Внутрішньостінкова частина починається від внутрішнього вічка сечівника і закінчується в ділянці виходу із сечового міхура. Передміхурова частина сечівника – це найбільш захищена зовні частина сечівника, оскільки вона розташована в товщі передміхурової залози. На препараті розрізу передньої частини передміхурової залози і передньої стінки сечівника, розгляньте і вивчіть утворення, що розміщені на задній стінці сечівника. Це, насамперед, сечівниковий гребінь (crista urethralis). У середній частині його розташований підвищений сім’яний горбок (colliculus seminalis), у центрі якого є передміхуровий мішечок (utriculus prostaticus). На бічній поверхні сім’яного горбка справа та зліва відкриваються відповідно права та ліва сім’явипорскувальна протоки. На задній стінці сечівника відкриваються численні (15-20) проточки передміхурової залози.

Перетинчаста частина розміщена в товщі поперечного глибокого м’яза промежини. Вона оточена зовнішнім мя’зом – замикачем сечівника (m. sphincter urethrae externus).

Губчаста частина сечівника проходить у товщі губчастого тіла статевого члена. Починається вона в межах цибулини статевого члена. Діаметр сечівника на межі перетинчастої та губчастої частин дорівнює 4 мм, в ділянці передміхурової частини – 11 мм, діаметр зовнішнього вічка сечівника ‑6 мм.

На слизовій оболонці сечівника відкриваються протоки численних сечівникових залоз (glandulae urethrales). Переважно у верхній стінці сечівника перед цибулиною є сечівникові затоки (lacunae urethrales).

Під слизовою оболонкою сечівника розташовується шар непосмугованих м’язових волокон, які складаються з двох шарів: внутрішнього (поздовжнього, зовнішнього) та колового.