АБСЦЕС

АБСЦЕС (лат. abscessus – гнояк) – вогнищеве гнійне запалення, яке характеризується утворенням порожнини, заповненої гноєм; оболонка А. ззовні складається із сполучнотканинних волокон, що прилягають до незміненої тканини, а усередині утворена грануляційною тканиною та згущеним гноєм, який безперервно відновлюється за рахунок виділення грануляційною тканиною гнійних тілець; А. спричинюються різними мікроорганізмами, які можуть потрапляти в тканини різними шляхами: 1) прямим прониканням; 2) розповсюджуючись із сусідніх інфікованих ділянок; 3) за течією крові або лімфи із віддалених ділянок організму; 4) при порушенні природних бар’єрів нормальна для певних ділянок мікрофлора розповсюджується в розміщені поряд, у нормі стерильні, тканини; розвитку А. також сприяє порушення захисних механізмів організму, наявність чужорідних тіл, погіршення прохідності сечових, жовчних чи дихальних шляхів, ішемія або некроз тканин, гематома, надмірне скупчення рідини в тканинах, травми; А. шкіри або підшкірної тканини проявляються підвищенням температури, припуханням, болючістю при пальпації та почервонінням шкіри над ураженою тканиною; А., які розміщені глибоко в тканинах, проявляються локальним болем або болючістю при пальпаціїї, а також загальними симптомами – гарячкою, анорексією, схудненням, втомлюваністю; перебіг А. може ускладнюватись розповсюдженням інфекції у віддалені ділянки та бактеріємією, проривом у сусідні тканини, кровотечею внаслідок арозії стінки судини, порушенням функції життєво важливих органів, виснаженням; в основі лікування А. лежить їх дренування, яке полягає у видаленні гною, некротичних тканин та детриту, відшаруванні фіброзної капсули та ліквідації порожнини, в якій у подальшому можуть скупчуватись мікроорганізми, лейкоцити та детрит; необхідно також усунути чинники, що сприяли виникненню А., наприклад чужорідні тіла чи обструкцію; застосовуються також, особливо при глибокому розміщенні А., протимікробні препарати.