Посттрансфузійна гемолітична анемія – це ускладнення, яке виникає після переливання крові або її компонентів та характеризується патологічним розпадом (гемолізом) еритроцитів у кровообігу реципієнта.

Причини виникнення

Несумісність крові донора і реципієнта (найчастіше за системою ABO або Rh), коли антитіла реципієнта атакують еритроцити донора.
Можливі й інші імунологічні причини, наприклад, наявність антитіл до інших еритроцитарних антигенів3.

Механізм розвитку

У плазмі реципієнта вже є або швидко утворюються антитіла до антигенів еритроцитів донора.
Внаслідок імунної реакції еритроцити донора руйнуються (гемолізуються) у судинах (внутрішньосудинний гемоліз), що призводить до викиду гемоглобіну в плазму.
Гемоліз може бути гострим (протягом 24 годин) або відстроченим (через 1–14 днів після трансфузії).

Клінічні прояви

Раптовий початок: озноб, лихоманка, біль у попереку, задишка, тривога, нудота, блювання, шокові стани.
Жовтяниця (через підвищення білірубіну внаслідок розпаду еритроцитів).
Гемоглобінурія (темна сеча через наявність вільного гемоглобіну).
У важких випадках – гостра ниркова недостатність, ДВЗ-синдром, гіпотензія, шок.

Діагностика

Виявлення ознак гемолізу: зниження рівня гемоглобіну, підвищення білірубіну, позитивний прямий антиглобуліновий тест, гемоглобінурія.
Відстрочена форма може проявлятися лише зниженням гемоглобіну через 1–2 тижні після переливання.

Лікування

Негайне припинення трансфузії при підозрі на реакцію.
Підтримуюча терапія: інфузії, контроль функції нирок, симптоматичне лікування шоку, корекція порушень згортання крові.
Подальше переливання – лише за суворими показаннями та з урахуванням сумісності.

Висновок:
Посттрансфузійна гемолітична анемія – це серйозне ускладнення переливання крові, яке вимагає негайного розпізнавання та лікування для запобігання тяжким наслідкам, зокрема гострій нирковій недостатності та шоку.