АПАЛІЧНИЙ СИНДРОМ

АПАЛІЧНИЙ СИНДРОМ (а- + лат. pallium – плащ, покрив) – симптомокомплекс, який поєднує психічні та неврологічні розлади, що виникають в результаті виключення кори головного мозку – декортикації; А. с. може виникати в кінцевій стадії прогресуючих атрофічних захворювань старечого і передстаречого віку, при травмах, крововиливах, пухлинах, запальних процесах головного мозку, інтоксикаціях; основним патогенетичним механізмом А. с. є виключення функцій кори головного мозку і переважання стовбурових механізмів; хворий перебуває при свідомості, з розплющеними очима, але на оточуючих предметах не фіксує; на звертання, доторкування, оптичні подразники не реагує; емоційні реакції відсутні, хворий не здатний говорити або виконувати цілеспрямовані дії; для А. с. характерна своєрідна дисоціація – без власне потьмарення свідомості, при відносній його ясності, цілком відсутні психічні акти, які складають зміст свідомості; відсутні рефлекторні захисні реакції; реакції на больові подразники бувають підвищеними и проявлятися посмикуваннями або хаотичними рухами; ковтання, як правило, збережено; А. с. часто супроводжується примітивними оральними та хватальними автоматизмами і рефлексами; на початку захворювання зазначені рухові феномени проявляються більш складними екстероцептивними автоматизмами (розкривання рота, висування язика або хватальні рухи при наближенні предмета), потім, при прогресуванні процесу, спостерігаються більш примітивні пропріоцептивні рефлекси (смоктальні та хватальні).