АСФІКСІЯ

АСФІКСІЯ (а- + sphyxis – пульс) – ядуха; патологічний стан, який зумовлений гостро або підгостро виникаючою нестачею кисню в крові і нагромадженням вуглекислоти в організмі, що проявляється симптомокомплексом розладу життєво важливих функцій організму, головним чином, діяльності нервової системи, дихання та кровообігу; види А.: 1) А. в результаті порушень зовнішнього дихання; 2) А. від нестачі кисню в повітрі, що вдихається; 3) А. в результаті ураження нервової системи; 4) А. в результаті порушення транспорту кисню; 5) А. внаслідок розладу внутрішньотканинного дихання; 6) А. плода; патологічні зміни, які спостерігаються при А., зумовлюються кисневим голодуванням тканин, специфічною дією надлишку вуглекислоти і ацидозом, який розвивається внаслідок гіперкапнії та накопичення недоокислених продуктів обміну; на початкових стадіях А. зазначені фактори викликають подразнення відповідних рецепторних утворень (хеморецептори синокаротидної та кардіаортальної зон, рецепторні структури ретикулярної формації довгастого мозку) і зумовлюють в організмі реакції, які мають пристосувальний характер; з часом наростають прояви різних розладів, зумовлених гіпоксією, гіперкапнією та ацидозом; у процесі перебігу А. розрізняють кілька фаз; для I фази характерна картина підсиленого збудження дихального та судинорухального центрів і переважання у вегетативній регуляції симпатичних ефектів; клінічна картина характеризується підвищенням артеріального тиску, частішанням та підсиленням серцебиття, мобілізацією депонованої крові; в II фазі переважають ефекти збудження парасимпатичної системи, що є наслідком безпосередньої дії вуглекислоти на ядра блукаючого нерва; спостерігається порідшання дихання, що часто супроводжується підсиленим видихом (експіраторна задишка) та значним уповільненням серцебиття; артеріальний тиск поступово знижується; у III фазі виникає значне збудження парасимпатичних ядер, які відповідають за реалізацію гальмування на дихальний центр; клінічно спостерігається тимчасова (від кількох секунд до декількох хвилин) зупинка ритмічної активності дихального центру (претермінальна пауза); в цей час артеріальний тиск значно знижується, наступає втрата свідомості, згасають спінальні, очні та інші рефлекси; в IV фазі спостерігається термінальне, агональне дихання (рідкі глибокі судомні «зітхання»), яке триває, як правило, кілька хвилин; в цей час виникають сильні судоми, можуть появлятися мимовільне виділення калу, сечі і сперми; смерть наступає внаслідок паралічу дихання.