БРОНХІАЛЬНА АСТМА

БРОНХІАЛЬНА АСТМА – захворювання, яке характеризується повторними нападами експіраторної задишки внаслідок дифузного порушення бронхіальної прохідності, що пов’язано з локалізацією алергічної реакції в тканинах бронхіального дерева. Відповідно до найбільш поширеної класифікації розрізняють дві основні форми Б. а. – інфекційно-алергічну і неінфекційно-алергічну (атопічну). Перша пов’язана з сенсибілізацією бакте ріальними алергенами, які надходять із вогнищ хронічної інфекції, локалізованих переважно в респіраторному апараті. Друга форма належить до групи спадково зумовлених алергічних захворювань і викликається неінфекційними алергенами. Обструкція дихальних шляхів при Б. а. зумовлена такими чинниками: 1) спазм гладких м’язів дихальних шляхів; 2) набряк слизової оболонки; 3) підвищення секреції слизу; 4) інфільтрація стінок дихальних шляхів, особливо еозинофілами; 5) пошкодження та злущування епітелію. Частота виникнення тих чи інших симптомів при Б. а. значно коливається. В деяких випадках хвороба має в основному безсимптомний перебіг з поодинокими та короткочасними епізодами. В інших – більшу частину часу спостерігається незначний кашель та свистяче дихання з переміжними тяжкими загостреннями після дії певних алергенів, вірусних інфекцій, фізичних навантажень або неспецифічних подразників. Провокувати напади можуть також психологічні чинники – плач, крик, сильний сміх. Раннім продромальним проявом нападу може буди свербіння передньої поверхні шиї та верхньої частини грудної клітки, а єдиним симптомом – сухий кашель, в основному вночі та при фізичному навантаженні. Напад, як правило, починається гостро – пароксизмом свистячого дихання, кашлю та задишки. При поступовому розвитку нападу прояви дихальної нестабільності наростають поступово. У всіх випадках спостерігається задишка, тахіпное, кашель, стиснення в грудях, інколи виразно чути свистяче дихання. Напад може швидко зупинитися або ж продовжуватися від кількох годин до кількох днів. Під час нападу хворий переважно сидить випрямившись або нахилившись вперед, застосовує для дихання додаткову мускулатуру, перебуває в тривожному стані і неначе «хапає» повітря. При аускультації грудної клітки вислуховується подовжений видих та сухі хрипи відносно високих тонів упродовж всього вдиху та більшої частини видиху. Грудна клітка інколи виглядає надмірно розширеною, Можливе поєднання грубих та свистячих хрипів. При цьому дрібнопухирчасті хрипи не виявляються, якщо немає пневмонії, ателектазу або серцевої декомпенсації. Порушення легеневої функції зберігається тижнями після гострого нападу навіть за відсутності симптомів. При тяжких нападах хворий часто не може вимовити підряд кілька слів; про втому та тяжкі дихальні порушення свідчить часте, поверхневе, неефективне дихання; з часом виникає ціаноз. Сплутаність свідомості та сонливість свідчать про прогресуючу дихальну недостатність. Внаслідок утворення значних слизових пробок та втоми різко знижуються об’ємні швидкості вентиляції та газообмін, що зумовлює те, що при аускультації вислуховується менше свистячих хрипів. Це може дезорієнтувати лікаря, який помилково може пояснити збудження та порушення дихання емоційними факторами і недооцінити тяжкість стану хворого. Достовірними показниками тяжкості нападу є ступінь задишки в спокої, ціаноз, утруднене мовлення, парадоксальний пульс з коливаннями артеріального тиску більш 20–30 мм рт. ст. та використання під час дихання додаткової мускулатури. Найбільш об’єктивно оцінити тяжкість нападу дозволяє аналіз газів артеріальної крові.