ЧЕРЕВНИЙ ТИФ

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ – гостре інфекційне за хворювання, яке спричинюється сальмо нелою (Salmonella typhi). Ч. т. належить до антропонозів з фекально-оральним механізмом передачі. Джерелом збудників інфекції є хворий або бактеріоносій. Захворювання розвивається лише при потраплянні в шлунково-кишковий тракт від 10 млн до 1 млрд мікробних клітин. Проникання збудника відбувається в тонкій кишці, де розвивається специфічний черевнотифозний ентерит. Основні специфічні зміни виявляються в дистальному відділі клубової кишки – у фолікулах і пейєрових бляшках. Розріз няють 5 стадій цих змін: 1) стадія мозкоподібного набухання пейєрових бляшок і фолікулів – в основі лежить гостре продуктивне запалення з утворенням тифозних вузликів і тифозних гранульом; 2) стадія некрозу пейєрових бляшок; 3) стадія утворення виразок; 4) стадія чис тих виразок; 5) стадія загоювання виразок. Тривалість інкубаційного періоду (звичайно 8–14 діб) обернено пропор ційна кількості збудників, які потрапили в організм. Захворювання починається підвищенням температури, головним болем, артралгією, фарингітом, запорами, втратою апетиту, а також болючістю при пальпації та болями в ділянці черева. Інколи спостерігаються розлади сечовипускання, носові кровотечі та сухий кашель. Без лікування температура поступово наростає протягом 2–3 діб і залишається високою (39–40° С) ще 10–14 діб, після чого до кінця 3-го тижня поступово спадає, досягаючи на 4-й тиждень захворювання нормальних показників. Часто гарячка супроводжується прострацією та брадикардією. У тяжких випадках спостерігаються симптоми з боку ц. н. с.: делірій, сопор, кома. Характерні збільшення селезінки, анемія, лейкопенія, порушення функції печінки, ДВЗ-синдром. У розгорнутій стадії захворювання, коли ураження кишечнику найбільш виражене, розвивається профузний пронос з домішками крові. Най більш тяжкими ускладненнями Ч. т. є перфорація черевнотифозних виразок і кишкові кровотечі.