ЧУМА

ЧУМА – гостра інфекційна хвороба, що характеризується тяжкою інтоксикацією, гарячкою, ураженням лімфатичної системи і легень; належить до карантинних інфекцій. Збудник Ч. – чумна паличка (Yersinia pestis); розмір її 0,5–1,5 мкм, нерухома, грамвід’ємна, характерне біполярне забарвлення, поза організмом нестійка. В організм людини збудник проникає через шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт. Вхідні ворота значною мірою визначають розвиток тієї чи іншої форми Ч. При прониканні через шкіру в ній інколи розвивається специфічна реакція, яка лиш інколи являє собою пустулу або виразку (шкірна або шкірно-бубонна форма); частіше чумна паличка з током лімфи досягає найближчих лімфатичних вуз лів, спричинюючи в них і в оточуючих тканинах геморагічно-некротичне запалення (бубонна форма). Внаслідок розпаду мікроба вивільняються ендотоксини, які зумовлюють інтоксикацію. У подальшому збудник потрапляє в кров і розноситься по всьому організму (генералізація інфекції), спричинюючи ураження ряду органів і формування вторинних бубонів; особливо небезпечне приєднання пневмонії (повітряно-крапельний шлях поширення). Інкубаційний період, як правило, триває 2–3 дні, при легеневій формі він скорочується, у прищеплених може подовжуватися до 8–10 діб. Роз різняють такі клінічні форми Ч.: а) шкірно-бубонну; б) первинно-септичну, вторинно-септичну; в) первинно-легеневу, вторинно-легеневу, кишкову. Частіше спостерігається бубонна форма Ч. (79 %), рідкісніше септична (14 %) і легенева (5 %) форми.