ГАРЯЧКА ГЕМОРАГІЧНА ЛАССА

Гарячка геморагічна Ласса, або Ласса-гарячка, – це гостре вірусне захворювання, яке викликає арена-вірус (Lassa virus), і характеризується інтоксикацією, геморагічним синдромом та ураженням внутрішніх органів.

Етіологія:

• Збудник – вірус Ласса (родина Arenaviridae).
• Основний природний резервуар – гризуни, зокрема щури Mastomys natalensis.
• Захворювання поширене в Західній Африці, включаючи Нігерію, Сьєрра-Леоне, Ліберію та Гвінею.

Шляхи зараження:

1. Контактний:
   • Зараження через контакт із виділеннями інфікованих гризунів (сеча, фекалії).
2. Аліментарний:
   • Вживання їжі або води, контамінованої виділеннями гризунів.
3. Аерогенний:
   • Вдихання заражених частинок пилу.
4. Міжлюдська передача:
   • Через контакт із біологічними рідинами (кров, слина, сеча) хворих людей.

Симптоми:

1. Інкубаційний період: 6–21 день.
2. Початкові прояви:
   • Лихоманка, озноб, загальна слабкість.
   • Головний біль, біль у м’язах і суглобах.
   • Анорексія, нудота, блювання.
3. Розгорнута клінічна картина:
   • Геморагічний синдром: петехії, кровотечі з носа, ясен, травного тракту.
   • Біль у животі, діарея, фарингіт.
   • Ураження печінки, нирок, серця (можливі набряки, тахікардія).
   • Неврологічні прояви: судоми, енцефалопатія.
4. Важкі ускладнення:
   • Шок, поліорганна недостатність.
   • Ризик летальності – 15–20%, у важких формах – до 50%.

Діагностика:

• Лабораторні дослідження:
  • Лейкопенія, тромбоцитопенія.
  • Підвищення рівня трансаміназ, креатиніну.
• Серологічні тести:
  • ІФА для виявлення антитіл IgM та IgG.
• ПЛР: для детекції РНК вірусу.
• Культура вірусу: лише у спеціалізованих лабораторіях високого рівня біозахисту.

Лікування:

1. Етіотропна терапія:
   • Противірусний препарат Рибавірин (ефективний на ранніх етапах захворювання).
2. Патогенетична терапія:
   • Інфузійна терапія для корекції зневоднення та електролітних порушень.
   • Застосування засобів для зупинки кровотечі.
3. Інтенсивна терапія:
   • Підтримка функцій дихання та кровообігу при ускладненнях.

Профілактика:

• Контроль популяції гризунів у ендемічних зонах.
• Дотримання гігієнічних правил, зберігання продуктів у недоступних для гризунів місцях.
• Використання засобів індивідуального захисту під час догляду за хворими.
• Ліквідація контакту з біологічними рідинами хворих (особливо в медичних закладах).

Прогноз:

• Своєчасне лікування суттєво знижує летальність.
• У осіб, які перенесли захворювання, може зберігатися тривалий імунітет.