ГАРЯЧКА МОНОЦИТАРНА ЕОЗИНОФІЛЬНА

Гарячка моноцитарна еозинофільна – це гостре інфекційне захворювання, яке проявляється гарячкою, підвищенням рівня еозинофілів та моноцитів у периферичній крові. Захворювання належить до групи рідкісних інфекцій, етіологія та патогенез яких не завжди остаточно з’ясовані.

Етіологія:

• Точний збудник гарячки може варіювати залежно від регіону та умов зараження.
• Ймовірні причини:
  • Інфекційні агенти (бактерії, віруси, паразити).
  • Алергічні реакції або вплив токсинів.
  • Паразитарні інвазії (гельмінти, протозої).

Епідеміологія:

• Захворювання зустрічається у тропічних та субтропічних регіонах.
• Може бути пов’язане із зараженням через забруднену воду, їжу чи контакт із тваринами.

Клінічні прояви:

1. Основні симптоми:
   • Гарячка – підвищення температури тіла (38–40°C).
   • Слабкість, втома.
2. Гематологічні зміни:
   • Еозинофілія – збільшення кількості еозинофілів у крові, що свідчить про алергічну або паразитарну природу захворювання.
   • Моноцитоз – підвищення рівня моноцитів, що характерно для імунної відповіді організму.
3. Додаткові симптоми (можливі):
   • Висипання на шкірі.
   • Нудота, блювання, біль у животі.
   • Лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів).

Діагностика:

1. Клінічні дослідження:
   • Аналіз периферичної крові: еозинофілія, моноцитоз, можливе помірне підвищення лейкоцитів.
2. Серологічні дослідження:
   • Виявлення антитіл до ймовірних збудників (гельмінтів, вірусів, бактерій).
3. Інструментальні методи:
   • Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини для виключення уражень.
4. Додаткові аналізи:
   • ПЛР або культуральні дослідження для виявлення специфічного збудника.

Лікування:

1. Етіотропна терапія:
   • При підтвердженні паразитарної природи – антипаразитарні препарати (мебендазол, альбендазол).
   • Антибактеріальна або противірусна терапія, якщо збудником є бактерії чи віруси.
2. Симптоматична терапія:
   • Жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен).
   • Антигістамінні препарати для зменшення проявів алергії.
3. Підтримуюча терапія:
   • Вітаміни, мінерали, імуностимулюючі препарати для покращення стану організму.

Профілактика:

• Дотримання гігієнічних правил.
• Захист від паразитарних інвазій (вживання чистої води, ретельна обробка їжі).
• Використання засобів захисту від комах у тропічних регіонах.

Прогноз:

• Залежить від своєчасної діагностики та лікування.
• У більшості випадків – сприятливий за умови правильної терапії.