ГАРЯЧКА ВЕСНЯНО-ЛІТНЯ ОМСЬКА

Гарячка весняно-літня омська, також відома як гарячка геморагічна омська, – це гостре вірусне природно-осередкове захворювання, яке характеризується лихоманкою, інтоксикацією та геморагічним синдромом.

Етіологія:

• Збудник – вірус омської геморагічної гарячки (родина Flaviviridae).
• Природний резервуар – дрібні ссавці (переважно ондатри, мишоподібні гризуни).
• Переносники – кліщі (Dermacentor marginatus, Dermacentor reticulatus).

Шляхи зараження:

1. Кліщовий укус – основний механізм передачі.
2. Контактний шлях – через пошкоджену шкіру під час обробки шкурок або контакту з кров’ю заражених тварин.
3. Аерозольний шлях – інфікування під час вдихання пилу, що містить вірус.
4. Аліментарний шлях – вживання води або їжі, контамінованої виділеннями інфікованих гризунів.

Клінічні прояви:

1. Інкубаційний період: 3–10 днів.
2. Гострий початок:
   • Підвищення температури до 39–40°C, озноб.
   • Виражена слабкість, головний біль, біль у м’язах та суглобах.
3. Геморагічний синдром:
   • Петехіальні висипання, кровотечі з носа, ясен, травного тракту.
   • Гематоми, можливі великі крововиливи.
4. Інші симптоми:
   • Нудота, блювання, біль у животі.
   • Гіперемія обличчя, шиї, грудей.
   • Можливе ураження нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт).
5. Реконвалесцентний період:
   • Тривала слабкість, порушення сну, астенія.

Діагностика:

• Клінічні дані: гострий початок, геморагічний синдром, контакт із кліщами або тваринами.
• Лабораторні дослідження:
  • Загальний аналіз крові: тромбоцитопенія, лейкопенія.
  • Біохімічний аналіз крові: підвищення трансаміназ, зниження білків.
• Серологічні тести: ІФА, РНІ для виявлення антитіл.
• ПЛР: виявлення РНК вірусу.

Лікування:

1. Етіотропна терапія:
   • Противірусні препарати (наприклад, рибавірин).
2. Симптоматична терапія:
   • Жарознижувальні, знеболювальні засоби.
   • Інфузійна терапія для корекції зневоднення та підтримки електролітного балансу.
3. Профілактика та лікування геморагічного синдрому:
   • Переливання плазми, застосування гемостатиків.
4. У тяжких випадках:
   • Інтенсивна терапія, підтримка функцій органів.

Профілактика:

• Використання захисного одягу та репелентів у зонах активності кліщів.
• Уникнення контактів із потенційно зараженими гризунами та їх виділеннями.
• Санітарна обробка територій, профілактичні заходи у середовищах ризику.
• Специфічна профілактика: вакцинація у регіонах із високою захворюваністю.

Прогноз:

• При своєчасному лікуванні – сприятливий.
• Ускладнення (важкі кровотечі, енцефаліт) можуть суттєво підвищувати ризик летального наслідку.