ГЕПАТИТ D

ГЕПАТИТ D – вірусна хвороба , яка спричинюється вірусом гепатиту D; HDV містить у своєму ядрі кільцеподібну одноланцюгову РНК; оболонка складається із HbsAg HBV; перебіг Г. D у значній мірі визначається генотипом віруса; визначаються три генотипи HDV; основний шлях передачі віруса парентеральний; факторами передачі є кров та інші біологічні рідини організму; захворювання розвивається лише у осіб, які мають HbsAg (хворих або носіїв), хоча вірус інфікує і HbsAg-негативних осіб; перебіг гострого ВГD має два варіанти I варіант (конфекція) розвивається при одночасному інфікуванні HBV і HDV; характеризується коротким інкубаційним періодом; характерною ознакою є біль у правому підребер’ї, який рано починається і зберігається упродовж всього періоду хвороби; інші клінічні прояви типові для ВГВ; майже у половини хворих спостерігається тяжкий перебіг з високою летальністю; частіше, ніж при інших способах зараження, тяжкі форми розвиваються при внутрішньовенному інфікуванні, що, імовірно, пов’язано з поступленням великої кількості HBV і HDV; II варіант характеризується нашаруванням НDV-інфекції на ВГВ; перебіг за формою гострого чи хронічного гепатиту, а також за формою носійства, як правило, захворювання починається як ВГВ, але в подальшому характеризується хвилеподібним перебігом (періодичні клінічні та ферментативні загострення) та швидким наростанням хронізації: щільна печінка, “судинні зірочки”; часто розвивається набряково-асцитична форма, для якої характерні підвищення температури, гарячка, набряково-асцитичний синдром; спостерігається швидкий перехід в хронічний гепатит та ранній цироз печінки; хронічний ВГD має поліморфну клінічну картину і за клінічним перебігом схожий з хронічними гепатитами іншої етіології; процес має хвилеподібний перебіг, з короткими неповними ремісіями; періоди загострень характеризуються вираженою диспротеїнемією, гіперферментемією, підвищеною тимоловою пробою; основною особливістю хронічного ВГD є швидке (упродовж 1–2 років) прогресування з розвитком цирозу печінки.