ГЕПАТИТ С

ГЕПАТИТ С – вірусна хвороба, яка спричинюється вірусом гепатиту С; HCV містить однониткову лінійну РНК, має ліпідну оболонку; геном складається із 10000 нуклеотидів; HCV має високу варіабельність; мутації відбуваються під впливом різних факторів (лікарських засобів, бактерій, інших вірусів та ін.), що зумовлює високу захищеність віруса в організмі інфікованої людини від антитіл, які не в змозі розпізнати мутовані віруси; HCV уражає не тільки гепатоцити, але й клітини крові; основний шлях передачі віруса парентеральний – як правило, при переливанні крові та її компонентів, а також при парентеральному зловживанні наркотиками; при зараженні HCV частіше виникає без жовтянична та стерта форми захворювання; співвідношення клінічно виражених (жовтяничних) форм та без жовтяничних складає 1 : 4; при гострому Г. С клінічні прояви не відбивають гостроту та характер процесів в печінці; найчастіше хворі скаржаться на загальну слабкість та зниження працездатності; переджовтяничний період у більшості випадків непомітний і першими ознаками захворювання хворі вважають жовтяничність склер та шкіри а також зміни кольору сечі; при первинному огляді часто спостерігається невідповідність клінічних проявів та розмірів і щільності печінки (значне збільшення, ущільнення); зменшення інтенсивності жовтяниці не завжди супроводжується нормалізацією активності ферментів (АлАТ. АсАТ); періодичні загострення процесу в печінці, що проявляється підвищенням активності ферментів, не завжди супроводжується суб’єктивними відчуттями; хворі, як правило, не помічають перехід гострого Г. С в хронічний; в більшості випадків хронічний Г. формується через 8–10 років після гострої фази, а цироз печінки та гепатоцелюлярний рак – через 15–25 років;