Карл Ясперс розглядає свідомість власного відчуття як частину ширшої структури людської свідомості та існування. У його філософії свідомість (Bewußtsein überhaupt) — це вроджена здатність пізнання, яка базується на суб’єкт-об’єктному розщепленні: свідомість усвідомлює себе як суб’єкт, а все інше — як об’єкти, що оточують її. Це розщеплення є основою пізнання, але водночас обмежує його, бо людина сприймає буття лише через роздрібнене суще, а не в цілісності.

Ясперс також виділяє різні виміри самореалізації людини, серед яких «вітальність» (naive vitality або bloßes Dasein) — це найнижчий рівень існування, пов’язаний із фізичною, біологічною частиною життя, де домінують інстинкти, спонтанні емоції та базові інтереси. Цей рівень існування є безпосереднім, але не має самосвідомості; людина присутня у житті через його вітальні функції, але «я» не тотожне цим функціям.

Свідомість власного відчуття у Ясперса пов’язана з переживанням «Я» як суб’єкта, що усвідомлює себе і світ навколо, але це усвідомлення завжди відбувається у контексті екзистенційних переживань, зокрема у «граничних ситуаціях» — моментах, коли людина стикається з фундаментальними питаннями буття, смертю, свободою, що виводить її за межі повсякденного сприйняття і відкриває глибше розуміння себе і світу.

Таким чином, свідомість власного відчуття у Ясперса — це не просто рефлексія над тілесними чи емоційними станами, а складна екзистенційна категорія, що включає вітальність «Я» як базову життєву силу, здатність пізнавати себе через розщеплення суб’єкта і об’єкта, а також прагнення до більш глибинного, трансцендентного розуміння власного існування.

Читайте також: