ХЛОР
ХЛОР – Cl — це хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який належить до галогенів. Природний хлор складається з двох стабільних ізотопів: з масовими числами 35 (75,77%) і 37 (24,23%), а також відомі 9 радіоактивних ізотопів і два ізомери.
Фізіологічна роль хлору
- Хлор є головним аніоном позаклітинної рідини, його нормальний рівень у плазмі крові становить 95–108 ммоль/л.
- Добова потреба дорослої людини в іонах Cl⁻ становить близько 215 ммоль.
- Метаболізм і фізіологічна функція хлоридів тісно пов’язані з обміном натрію та гідрокарбонатних йонів (HCO₃⁻).
- Хлор важливий для підтримання осмолярності плазми та регуляції кислотно-основного стану крові.
Токсична дія хлору
- Хлор є сильнодіючою отруйною речовиною, яка переважно уражає органи дихання.
- Він знижує неспецифічну резистентність організму, порушує окислювально-відновлювальні процеси, спричинює гіпоксію, знижує резерв сурфактанту у великих альвеолоцитах.
- Хлор сприяє переходу гострого запалення у хронічне, з розвитком абсцедування, утворення бронхоектазів, карніфікації та деформації бронхів.
- Отруєння хлором може призводити до гострого ларингіту, трахеобронхіту, токсичного набряку легень, гострої дифузної інтерстиціальної пневмонії, вторинної інфікованої хімічної пневмонії, конгестивного ателектазу та гострої респіраторної недостатності.
- Після гострих уражень можуть розвиватися пізні ускладнення: хронічний бронхіт, легеневий склероз та емфізема легень.
Таким чином, хлор — це важливий елемент для фізіологічних процесів, але його надмір або токсична дія може призвести до серйозних уражень органів дихання.