Креатинін – це ангідрид креатину, один із кінцевих продуктів азотистого обміну в організмі. Він утворюється внаслідок відщеплення залишку фосфорної кислоти від креатинфосфату – важливої сполуки, що бере участь у забезпеченні м’язів енергією.

Біохімічне походження

Креатинфосфат – це джерело швидкої енергії для скорочення м’язів.
У процесі м’язової роботи креатинфосфат розщеплюється, утворюючи креатинін, який потрапляє у кров і виводиться нирками з сечею.

Фізіологічна роль та значення

Креатинін не піддається зворотному всмоктуванню в ниркових канальцях, тому його рівень у крові відображає ефективність клубочкової фільтрації.
Концентрація креатиніну в крові залежить від м’язової маси, віку, статі, рівня фізичної активності та функції нирок.

Норма креатиніну

Для дорослих чоловіків: 62–115 мкмоль/л
Для дорослих жінок: 53–97 мкмоль/л
Для дітей: значення залежать від віку та маси тіла

Діагностичне значення

Підвищення рівня креатиніну в крові найчастіше свідчить про порушення функції нирок (гостра або хронічна ниркова недостатність).
Також може спостерігатися при масивному руйнуванні м’язів (рабдоміоліз), зневодненні, надмірних фізичних навантаженнях, прийомі деяких лікарських засобів.
Зниження рівня креатиніну зустрічається рідко й зазвичай не має клінічного значення, але може бути при зменшенні м’язової маси, голодуванні, вагітності.

Використання у клінічній практиці

Оцінка функції нирок: рівень креатиніну – основний показник для розрахунку швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).
Креатиніновий кліренс – лабораторний тест, що дозволяє оцінити очищення плазми крові нирками від креатиніну за певний період часу.
Моніторинг пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок, серцевою недостатністю, цукровим діабетом.

Висновок

Креатинін – це важливий біохімічний маркер функції нирок, який широко використовується у діагностиці й моніторингу захворювань сечовидільної системи. Його визначення допомагає вчасно виявити порушення роботи нирок та оцінити загальний стан обміну речовин в організмі.