НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ

НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ – високомолекулярні органічні речовини, які складаються з великої кількості зв’язаних між собою мононуклеотидів. До складу Н. к. входять пуринові (аденін і гуанін) та піримідинові (цитозин і урацил або цитозин і тимін) основи, вуглеводи – пентози (рибоза і дезоксирибоза) та фосфорна кислота. Розрізняють два типи Н. к. рибонуклеїнову кислоту (РНК) та дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК). Кіль кість нуклеотидів в Н. к. може бути різ ною (від 80 до 30 тисяч і більше), залежно від цього вони мають неоднакову молекулярну масу: вищу – препарати ДНК (до 10 млн.), нижчу – препарати РНК (від 20 тисяч до 2 млн.). ДНК міститься переважно в ядрах клітин, головним чином, у хромосомах, невелика кількість – у мітохондріях; РНК – в ядерцях, цито плазмі і мітохондріях. Найважливішою біологічною функцією Н. к. є їхня участь у процесах біосинтезу білка, які лежать в основі механізмів нормального росту і розвитку та передачі і відтворення спадкових ознак.