Глосарій

БЛАСТОМОГЕНЕЗ – див.: Онкогенез.

БЛАСТОМІЦЕТИ (BLASTOMYCES) – група дріжджових і дріжджоподібних грибів, що розмножуються брунькуванням; деякі види є збудниками хвороб людини і тварин.

БЛАСТОМІКОЗ ТРОПІЧНИЙ – див.: Хромомікоз.

БЛАСТОМІКОЗ ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКИЙ – див.: Гілкріста бластомікоз.

БЛАСТОМІКОЗ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ – див.: Криптококоз.

БЛАСТОМІКОЗ БОРОДАВЧАСТИЙ – див.: Хромомікоз.

БЛАСТОМІКОЗ(И) – глибокі, інколи системні грибкові захворювання, збудниками яких є дріжджові і дріжджоподібні грибки, що розмножуються брунькуванням; розрізняють бластомікоз Гілкріста і бластомікоз Лобо.

БЛАСТОМЕРИ – ембріональні клітини, що утво рюються в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини. Характеризуються відсутністю росту, внаслідок чого при кожному наступному поділу (аж до утворення бластули) зменшуються вдвоє.

Бластома — це термін, який використовують для позначення новоутворення, що має характер пухлини, яка виникає через аномальне і неконтрольоване ділення клітин. Такі новоутворення можуть бути як доброякісними, так і злоякісними,…

БЛАСТОДЕРМА – стінка бластули, що являє сукупність клітин, із яких з часом утворюються екто-, мезо- і ентодерма.

БЛАСТОГЕНЕЗ – 1) період ембріонального розвитку хребетних і людини до утворення сомітів; 2) розвиток організмів при безстатевому розмноженні багатоклітинних організмів.

БЛАСТО- (грец. blastos – зародок) – частина складних слів, яка зазначає належність до ембріональної клітини, до зародкового шару, до ранньої ембріональної стадії.

БЛАСТЕМА – 1) будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень; 2) скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органу або його частини.

БЛАНШЕ (P. BLANCHHET) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який розвивається переважно при однобічному попереково-крижовому радикуліті з утягуванням у процес утворень поперекового симпатичного сплетення; спостерігається каузалгія у ділянці за дньої поверхні гоміл ки,…

БЛАНТА (W. P. BLOUNT) ХВОРОБА – деформуючий остеохондроз великогомілкової кістки, який проявляється варусним викривленням її проксимального кінця. В основі Б.х. лежить порушення енхондрального окостеніння у медіальному відділі росткової зони проксимального…

БІШАР – подвійний шар орієнтованих амфіпатичних ліпідних молекул, в яких вуглецеві хвости повернуті всередину Б. і утворюють неперервну неполярну фазу. Ai Бішар (подвійний шар) орієнтованих амфіпатичних ліпідних молекул – це…

БІЦЕПС-РЕФЛЕКС – згинання передпліччя, яке викликається перкусією сухожилка двоголового м’яза; згасання рефлекса свідчить про ураження сірої речовини спинного мозку, передніх і задніх корінців у ділянці відповідних сегментів або м’язово-шкірного нерва.

БІЦЕПС (M. BICEPS BRACHII) – двоголовий м’яз; м’яз передньої ділянки плеча; згинає передпліччя в ліктьовому суглобі, супінуючий передпліччя, бере участь у відведенні і згинанні руки в плечовому суглобі.

БІХРОМАТОМЕТРІЯ – метод кількісного аналізу, за якого основним реагентом є титрований розчин біхромату калію. Ai Біхроматометрія (або також біохроматометрія) – це методологія аналізу біологічних речовин, визначення їхньої концентрації або властивостей…

БІХРОМАТИ – солі двохромової кислоти; найважливішими є Б. калію і натрію (хромпіки), які застосовують як окислювачі.