Глосарій

БЛАСТОМЕРИ – ембріональні клітини, що утво рюються в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини. Характеризуються відсутністю росту, внаслідок чого при кожному наступному поділу (аж до утворення бластули) зменшуються вдвоє.

БЛАСТОМА – дійсний новоутвір.

БЛАСТОДЕРМА – стінка бластули, що являє сукупність клітин, із яких з часом утворюються екто-, мезо- і ентодерма.

БЛАСТОГЕНЕЗ – 1) період ембріонального розвитку хребетних і людини до утворення сомітів; 2) розвиток організмів при безстатевому розмноженні багатоклітинних організмів.

БЛАСТО- (грец. blastos – зародок) – частина складних слів, яка зазначає належність до ембріональної клітини, до зародкового шару, до ранньої ембріональної стадії.

БЛАСТЕМА – 1) будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень; 2) скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органу або його частини.

БЛАНШЕ (P. BLANCHHET) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який розвивається переважно при однобічному попереково-крижовому радикуліті з утягуванням у процес утворень поперекового симпатичного сплетення; спостерігається каузалгія у ділянці за дньої поверхні гоміл ки,…

БЛАНТА (W. P. BLOUNT) ХВОРОБА – деформуючий остеохондроз великогомілкової кістки, який проявляється варусним викривленням її проксимального кінця. В основі Б.х. лежить порушення енхондрального окостеніння у медіальному відділі росткової зони проксимального…

БІШАР – подвійний шар орієнтованих амфіпатичних ліпідних молекул, в яких вуглецеві хвости повернуті всередину Б. і утворюють неперервну неполярну фазу. Ai Бішар (подвійний шар) орієнтованих амфіпатичних ліпідних молекул – це…

БІЦЕПС-РЕФЛЕКС – згинання передпліччя, яке викликається перкусією сухожилка двоголового м’яза; згасання рефлекса свідчить про ураження сірої речовини спинного мозку, передніх і задніх корінців у ділянці відповідних сегментів або м’язово-шкірного нерва.

БІЦЕПС (M. BICEPS BRACHII) – двоголовий м’яз; м’яз передньої ділянки плеча; згинає передпліччя в ліктьовому суглобі, супінуючий передпліччя, бере участь у відведенні і згинанні руки в плечовому суглобі.

БІХРОМАТОМЕТРІЯ – метод кількісного аналізу, за якого основним реагентом є титрований розчин біхромату калію. Ai Біхроматометрія (або також біохроматометрія) – це методологія аналізу біологічних речовин, визначення їхньої концентрації або властивостей…

БІХРОМАТИ – солі двохромової кислоти; найважливішими є Б. калію і натрію (хромпіки), які застосовують як окислювачі.

БІХЕВІОРАЛЬНІ НАУКИ – науки, спільним для яких є вивчення поведінки людини (антропологія, соціологія, педагогіка).

БІХЕВІОРИЗМ – напрям у психології; в основі лежить розуміння поведінки людини і тварин як сукупності рухових актів, а також вербальних і емоційних реакцій на вплив (стимули) зовнішнього середовища; основним завданням…

БІФУРКАЦІЯ – поділ трубчастого органу на два відгалуження однакового перерізу.

БІФОНЕНДОСКОП – див.: Стетофонендоскоп.

БІФОКАЛЬНІ СКЕЛЬЦЯ – оптичні лінзи, верхня частина яких має одну оптичну силу, а нижня – іншу.

БІФІДУМБАКТЕРИН – препарат з живих ліофілізованих біфідобактерій. Б. має пригнічуючу дію на гнильну і умовно патогенну флору. Принцип дії полягає у відновленні нормального рівня біфідобактерій у кишечнику дітей і дорослих.

БІФІДОФЛОРА – мікрофлора товстої кишки, яка представлена переважно біфідобактеріями.