Глосарій

БІОХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ – сві тіння живих організмів, а також їхніх окремих органів і тканин, яке виникає за рахунок енергії екзотермічних хімічних реакцій.

БІОФЛАВОНОЇДИ – група біологічно активних речовин, що належать до групи вітаміноподібних сполук (вітамін Р); підсилюють дію аскорбінової кислоти, сприяючи відновленню дегідроаскорбінової кислоти в аскорбінову; переважно рослинного походження; мають здатність нормалізувати…

БІОФІЛЬТРИ – див.: Біологічні фільтри.

БІОФІЗИЧНА ХІМІЯ – один з розділів біофізики, що вивчає фізико-хімічні основи процесів життєдіяльності. Основними напрямами Б. х. є вивчення питань хімічної термодинаміки, кінетики і каталізу біологічних процесів, фізико-хімічних основ електричних…

БІОФІЗИКА – наука, що досліджує фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах, а також ультраструктуру біологічних систем на всіх рівнях організації живої матерії – від субмолекулярного і молекулярного до клітини…

БІОФАРМАЦІЯ – напрям у фармації, що вивчає вплив фізико-хімічних властивостей, лікарської форми і технології приготування ліків на біологічну дію лікарських речовин.

БІОТРАНСФОРМАЦІЯ – перетворення речовин в організмі в результаті метаболізму.

БІОТОП – ділянка земної поверхні (суші або водойми), яка характеризується більшою або меншою однорідністю геологічної будови, мікроклімату, водного режиму, рельєфу і грунту. Характерний для даного Б. комплекс умов визначає видовий…

БІОТІВСЬКЕ (C. BIOT) ДИХАННЯ – одна з форм періодичного дихання, різ новид задишки, яка характеризується чергуванням рівномірних ритміч них дихальних рухів і тривалих (до 30 сек і більше) пауз.

БІОТИЧНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА – сукупність різних видів впливу на організми життєдіяльністю інших організмів.

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – (в екології) здатність виду протистояти несприятливим впливам зовнішнього середовища.

БІОТИП – 1) група особин у межах виду або підвиду, що не мають різких морфологічних відмінностей від інших особин того ж виду або підвиду, але відрізняються деякими особливостями способу життя…

БІОТИН – належить до групи водорозчинних вітамінів; бере участь як кофермент у реакціях карбоксилювання; в синтезі жирних кислот та стеринів; застосовується для лікування інтоксикації авідином при харчуванні сирими яйцями, десквамативної…

БІОТЕХНІКА – сукупність технічних засобів, що застосовуються в біологічних дослідженнях.

БІОТЕРМІЧНІ МЕТОДИ – методи знешкодження відходів, грунтються на розігріванні їх у результаті життєдіяльності термофільних аеробних мікроорганізмів.

БІОТЕРМІЧНА КАМЕРА – споруда для знешкодження органічних відходів біотермічними методами.

БІОТЕЛЕМЕТРІЯ – спосіб дистанційного дослідження біологічних явищ змін біологічних показників. При Б. на дослід жуваному об’єкті (тварині або людині) закріплюють відповідні сенсори (чутливі елементи), сигнали яких, характеризуючи певні біологічні процеси,…

БІОСФЕРА – оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою зумовлена минулою або сучасною діяльністю живих організмів. Б. охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, які взаємопов’язані складними…

БІОСИНТЕЗ – утворення органічних речовин із більш простих сполук, яке відбувається в живих організмах або під дією біокаталізаторів – ферментів.

БІОРИТМОЛОГІЯ – розділ біології, що вивчає біологічні ритми.