Глосарій

БІРМЕРА (A. BIERMER) СИМПТОМ – межа перкуторного звуку нижча при вертикальному стані тіла і вища при горизонтальному; ознака гідропневмотораксу.

БІПЕДІЯ – пересування на двох нижніх (задніх) кінцівках.

БІОЦИКЛ – вища одиниця розчленування земної поверхні. Розрізняють три Б.: море, сушу і внутрішні (внутрішньоматерикові) водойми. Кожний Б. поділяється та біохори, що включають біотопи.

БІОЦЕНОЛОГІЯ – наука про біологічні угруповання, в яких взаємодіють мікроорганізми, тварини, рослини, їхню будову, розвиток, розміщення в просторі і часі, походження.

БІОЦЕНОЗ – історично виникла сукупність мікроорганізмів, рослин і тварин, що населяють ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними умовами існування. Б. – це динамічна система, що постійно змінюється якісно (видовий…

БІОХІМІЯ – наука, що вивчає хімічний склад живих істот, хімічні процеси, пов’язані з їхньою життєдіяльністю, і закономірності, яким підлягають ці перетворення. Окремими розділами Б. є: статична Б., яка вивчає хімічну…

БІОХІМІЧНА ГЕНЕТИКА – розділ генетики, що вивчає механізми генетичного контролю біохімічних процесів. Б. г. вивчає: хімічну природу гена, молекулярний зміст запису генетичної інформації, молекулярний зміст мутацій і рекомбінацій на рівні…

БІОХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ – сві тіння живих організмів, а також їхніх окремих органів і тканин, яке виникає за рахунок енергії екзотермічних хімічних реакцій.

БІОФЛАВОНОЇДИ – група біологічно активних речовин, що належать до групи вітаміноподібних сполук (вітамін Р); підсилюють дію аскорбінової кислоти, сприяючи відновленню дегідроаскорбінової кислоти в аскорбінову; переважно рослинного походження; мають здатність нормалізувати…

БІОФІЛЬТРИ – див.: Біологічні фільтри.

БІОФІЗИЧНА ХІМІЯ – один з розділів біофізики, що вивчає фізико-хімічні основи процесів життєдіяльності. Основними напрямами Б. х. є вивчення питань хімічної термодинаміки, кінетики і каталізу біологічних процесів, фізико-хімічних основ електричних…

БІОФІЗИКА – наука, що досліджує фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах, а також ультраструктуру біологічних систем на всіх рівнях організації живої матерії – від субмолекулярного і молекулярного до клітини…

БІОФАРМАЦІЯ – напрям у фармації, що вивчає вплив фізико-хімічних властивостей, лікарської форми і технології приготування ліків на біологічну дію лікарських речовин.

БІОТРАНСФОРМАЦІЯ – перетворення речовин в організмі в результаті метаболізму.

БІОТОП – ділянка земної поверхні (суші або водойми), яка характеризується більшою або меншою однорідністю геологічної будови, мікроклімату, водного режиму, рельєфу і грунту. Характерний для даного Б. комплекс умов визначає видовий…

БІОТІВСЬКЕ (C. BIOT) ДИХАННЯ – одна з форм періодичного дихання, різ новид задишки, яка характеризується чергуванням рівномірних ритміч них дихальних рухів і тривалих (до 30 сек і більше) пауз.

БІОТИЧНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА – сукупність різних видів впливу на організми життєдіяльністю інших організмів.

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – (в екології) здатність виду протистояти несприятливим впливам зовнішнього середовища.

БІОТИП – 1) група особин у межах виду або підвиду, що не мають різких морфологічних відмінностей від інших особин того ж виду або підвиду, але відрізняються деякими особливостями способу життя…

БІОТИН – належить до групи водорозчинних вітамінів; бере участь як кофермент у реакціях карбоксилювання; в синтезі жирних кислот та стеринів; застосовується для лікування інтоксикації авідином при харчуванні сирими яйцями, десквамативної…