Глосарій

БІОКАЛОРИМЕТР – прилад для ви мі рювання кількості тепла, яке виділяється організмом у процесі життєдіяльності

БІОІНТРОСКОПІЯ – див.: Парапсихологія.

БІОІНДИКАТОРИ – організми, присутність (наявність), кількість або інтенсивний розвиток яких є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

БІОЕНЕРГЕТИКА – галузь біології, що досліджує механізми перетворення енергії в процесах життєдіяльності організмів; Б. охоплює проблеми термодинаміки біологічних систем, джерел енергії для процесів, що відбуваються в організмах, потоків енергії в…

БІОЕЛЕКТРИЧНІ ПОТЕНЦІАЛИ – електричні потенціали, що виникають у тканинах, окремих клітинах і елементах тваринних і рослинних організмів у процесі їхньої життєдіяльності; Б.п. здебільшого не перевищують 0,15 – 0,20 в.

БІОЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ – рівноцінна біодоступність у допустимих дозах одних і тих самих лікарських речовин, які виготовляються різними підприємствамивиробниками.

БІОДОСТУПНІСТЬ – повнота і швидкість всмоктування лікарської речовини, які характеризуються кількістю діючої речовини, що надійшла в систему кровообігу, або до місця дії після використання його в лікарській формі.

БІОДОЗИМЕТР – прилад для визначення біодози (ультрафіолетового опромінення); являє собою непрозору пластинку з рядом отворів, які закриваються рухомою кришкою.

БІОДОЗА – мінімальна тривалість ультрафіолетового опромінення, за якої на поверхні шкіри через 6 – 20 годин виникає незначне, але виразно окреслене почервоніння.

БІОДЕГРАДАЦІЯ – процес розкладу хімічних речовин в оточуючому середовищі під дією біологічних систем.

БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД – метод до слідження природи і патогенезу психічних розладів, а також індивідуальних особливостей психічних захворювань шляхом всебічного вивчення історії життя хворого і впливу на його розвиток різних фізіологічних,…

БІОГЕОЦЕНОЛОГІЯ – наука про взаємопов’язані і взаємодіючі компоненти живої та неживої природи – біогеоценози. Завдання Б. – дослідити будову, властивості й функції компонентів біогеоценозу, закономірності, що керують процесами перетворення речовин…

БІОГЕОЦЕНОЗ – взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Одна з найскладніших природних систем. До живих компонентів Б. належать автотрофні організми (фотосинтезуючі зелені рослини,…

БІОГЕОХІМІЯ – частина геохімії, що вивчає геохімічні процеси, які відбуваються в біосфері за участю організмів.

БІОГЕОХІМІЧНІ ПРОВІНЦІЇ – різні за розмірами ділянки території Землі з різним рівнем концентрації (або спів відношенням) хімічних елементів, які характеризуються відповідним рівнем концентрації їх в організмах і як наслідок –…

БІОГЕОХІМІЧНІ ЕНДЕМІЇ – захворювання людини, тварин або рослин, що викликані нестачею або надмірністю в середовищі певних хімічних елементів.

БІОГЕОСФЕРА – оболонка земної кулі, в якій сконцентрована жива речовина планети; розміщена на межі контакту поверхневого шару земної кори з повітряним океаном і у верхній частині водної оболонки.

БІОГЕОГРАФІЯ – наука, що вивчає закономірність географічного поширення рослин і тварин та їхніх угруповань, а також історію формування фаун і флор всієї Землі і окремих територій. Основні задачі Б.: 1)…

БІОГЕННІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА – сукупність факторів оточуючого середовища, які зумовлені наявністю в ньому живих організмів.

БІОГЕННІ ЗАСОБИ – лікарські засоби тваринного або рослинного походження.