Глосарій

БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ – хімічні елементи, що постійно входять до складу організмів і мають певне біологічне значення; при порушенні надходження в організм того чи іншого Б.е. виникають захворювання – біогеохімічні пандемії.

БІОГЕННА РЕЧОВИНА – речовина, що її виробляють живі організми.

БІОГЕННА МІГРАЦІЯ – переміщення хімічних елементів у біосфері за участю одноклітинних (мікроорганізмів) та багатоклітинних (рослин і тварин) організмів. Для Б.м. характерна акумуляція і концентрація елементів у живих організмах та протилежний…

БІОГЕНЕТИЧНИЙ ЗАКОН – біологіч ний закон, за яким онтогенез є коротким повторенням або відтворенням філогенезу, тобто вищі організми в процесі всього свого індивідуального розвитку (особливо зародкового) повторюють найголов ніші етапи…

БІОГЕНЕЗ – розвиток організму, клітин або субклітинних структур із аналогічних попередніх утворень; одна з теорій виникнення життя на Землі; протиставляється абіогенезу – теорії, за якою життя виникло з неживої матерії;…

БІОГЕЛЬМІНТИ – паразитичні чер в’яки, для завершення розвитку яких необхідна зміна живителів.

БІОБЛАСТИ – термін, під яким вперше в кінці ХІХ століття Альтманом були описані мітохондрії.

БІОАКУСТИКА – галузь біології, що вивчає голоси і звукове спілкування тварин.

БІОАКУМУЛЯЦІЯ – процес збільшення в часі кількості речовини в організмі або окремих органах.

БІО- (грец. bios – життя) – частина складних слів, яка означає відношення, належність до життя або до живих організмів.

БІНСВАНГЕРА (O. L. BINSWANGER) СИНДРОМ – розлади мовлення, епілептичні напади та розвиток слабоумства; розвиваються при атеросклеротичному ураженні головного мозку, що характеризується дрібновогнищевими ураженнями і вторинною атрофією мозку.

БІНОКУЛЯРНИЙ ЗІР – зір обома очима і отримання при цьому одного ці ліс ного зорового сприйняття.

БІНОКУЛЯРНИЙ – такий, що стосується обох очей.

БІНОКУЛЯРНА ЛУПА – оптичний пристрій, що застосовується для розглядання з невеликим збільшенням (2 – 4 рази) дрібних деталей об’єкта одночасно двома очима для отримання стереоскопічного рельєфного зображення; найпростіша Б.л. складається…

БІНДЕРА (K. BINDER) СИНДРОМ – порушення розвитку середньої частини обличчя: сплющений ніс з коротким кін чиком, ніздрі у вигляді півмісяців, верх ня губа зігнута, плоска основа верхньої щелепи з укороченою…

БІНДА (W. H. BINDA) СИМПТОМ – при пасивних швидких поворотах голови направо і наліво спостерігаються мимовільні рухи плечей.

БІНГА – НЕЛЯ (BING – NEEL) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який є проявом макроглобулінемії Вальденстрема в ц. н. с.; характеризується енцефалопатією, кровотечею, конвульсіями, маренням, комою.

БІНГА (R. BING) СИМПТОМ – при ударі молоточком по передній поверхні гомілково-ступневого суглоба спостерігається згинальний рух пальців ступні; ознака ураження пірамідного тракту.

БІНГА (A. BING) ПРОБА – метод дослід ження слуху з метою диференційної діагностики між порушенням функції звукопровідної і звукосприймальної систем.

БІНАУРАЛЬНИЙ СЛУХ – сприйняття звуків обома вухами, що забезпечує здатність визначити місце розташування тіла, яке звучить.