Глосарій

БЕРНХАРДА (M. BERNHARDT) СИМПТОМ – парестезії і біль по зов нішній і передній поверхні стегна; ознака дислокації або розриву шкірних нервів стегна.

БЕРНУТА (F. BERNUTH) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який за клі ніч ними проявами нагадує гемофілію, але не успадковується; етіологія невідома.

БЕРНУЛЛІ (D. BERNOULLI) ПРИНЦИП – правило, яке встановлює залежність сили скорочення м’язу від довжини м’язових волокон.

БЕРНЕТТА (C. H. BURNETT) СИНДРОМ – див.: Молочно-лужний синдром.

БЕРНДОРФЕРА (A. BERNDORFER) СИНДРОМ – комплекс вроджених аномалій: розщеплення губ, щелепи, піднебіння, кистів і ступень; затримка розумового розвитку; часто приглухуватість або глухота, дисплазія вушних раковин.

БЕРНГЕЙМА (P. BERNHEIM) СИНДРОМ – симптомокомплекс, який розвивається внаслідок зменшення об’єму порожнини правого шлуночка серця при випинанні в її просвіт міжшлуночкової пе регородки; зумовлена артеріальною гіпертензією або стенозом аорти, що…

БЕРНАЦЬКОГО (E. A. BIERNACKI) СИМПТОМ – відсутність чутливості ліктьового нерва до тиску; ознака спинної сухотки.

БЕРНАРА – СУЛЬЄ (C. BERNARD – J.-P. SOULIER) СИНДРОМ – успадкування за аутосомно-рецесивним типом; характеризується гігантськими тромбоцитами, в мембранах яких є дефіцит глікопротеїду 1б, можливого рецептора для плазми фактора фон…

БЕРНАРА – ГОРНЕРА (C. BERN ARD – J. F. HORNER) СИНДРОМ – симптомокомплекс, зумовлений ураженням симпатичної інервації ока; проявляється трьо ма основними ознаками: міозом, псевдоптозом і ено фтальмом.

БЕРЛІНСЬКА ЛАЗУР – аморфний мінеральний пігмент темно-синього кольору. У сполученні з желатиною застосовується як ін’єкційна маса для наповнення кровоносних і лімфатичних судин при виготовленні анатомічних препаратів.

БЕРЛІНІВСЬКЕ (R. BERLIN) ПОМУТНІННЯ СІТЧАСТОЇ ОБОЛОНКИ – помутніння сітчастої оболонки, що зумовлено її набряком у результаті контузії очного яблука.

БЕРЛІНА (R. BERLIN) СИМПТОМ – ніжне помутніння сітківки в ділянці жовтого тіла, яке, звичайно, зникає безслідно упродовж кількох днів; ознака травми ока (струс сітківки).

БЕРЛАНДА – СОРБО МЕТОД – метод кількісного визначення неорганічних сульфатів у крові і сечі.

БЕРКІТТА (D. BURKITT) ЛІМФОМА – злоякісна лімфоїдна пухлина, яка переважно локалізується поза лімфатичними вузлами (нирки, яєчники, щелепи, надниркові залози, підшлункова залоза, печінка, щитоподібна залоза, селезінка, тонка кишка, шлунок). В основному…

БЕРІНГА (E. A. BEHRING) ФЕНОМЕН – сумація токсичної дії при повторних введеннях сублетальних доз бакте ріальних токсинів, при якій тварина гине до того, як отримає половину мінімальної смертельної дози екзотоксину.

БЕРІ-БЕРІ – захворювання, яке виникає внаслідок недостатнього надходження в організм вітаміну В1 або в результаті порушення його утилізації в організмі й характеризується генералізованим ураженням периферичних нервів (поліневрит), м’язовими атрофіями, тяжкими…

БЕРИЛІОЗ – професійна хвороба, яка викликається токсичною дією берилію і його малорозчинних сполук – Ве, Ве(ОН)2; може проявитися через кілька місяців або навіть років після припинення роботи зі сполуками берилію.…

БЕРИЛІЙ – Ве; хімічний елемент ІІ групи періодичної системи елементів Менделєєва; атомний номер 4; атомна маса 9,0122. Б. має токсичну дію. Основним шляхом проникнення Б. і його сполук в організм…

БЕРЖЕРОНА (E. J. BERGERON) СИНДРОМ – симптомокомплекс ексфоліативного маргінального глоситу; час тіше розвивається в дитячому віці. На язиці виникають яскраво-червоні плями з біло-сірим обідком, різко відмежованим від інших частин язика;…

БЕРЖЕ (J. BERGER) ХВОРОБА – форма мембранозно-проліферативного гломерулонефриту, яка характеризується наявністю субендотеліальних і мезангіальних відкладень імунних комплексів та вогнищевою або дифузною проліферацією мезангіальних клітин; у субендотеліальних і мезангіальних депозитах імунні…