Глосарій

АХІЛЛА РЕФЛЕКС – підошовне згинання ступні при перкусії молоточком по п’ятковому сухожилку. Рефлекторна дуга проходить через сідничий нерв, замикаючись на рівні V поперекового, І і ІІ крижових спінальних сегментів.

АХІЛІЯ ШЛУНКА – повна відсутність у шлунковому сокові соляної кислоти та ферментів. Розрізняють функціональну і органічну А.ш. При функціональній ахілії залозистий апарат шлунка збережений, але внаслідок негативних психіч них та інших чинників соляна кислота і пепсин не утворюються. Органічна ахілія…

АХІЛІЯ ПАНКРЕАТИЧНА – від сутність ферментів у панкреатичному сокові, що зумовлено недостатністю зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. А.п. може бути результатом органічних уражень або функціональної недостатності підшлункової залози.

АХЕНБАХА (W. ACHENBACH) СИНДРОМ – на фоні нормальних показників зсідання крові і проникливості стінок судин спостерігається спонтанний крововилив і на долонній поверхні пальців, який виникає після незначного фізичного навантаження.

АХЕЛІСА – ВЕНКЕБАХА (G. D. ACHELIS – K. F. WENCKEBACH) СИМПТОМ – обмеження зміщення діафрагми вниз при вдиху; ознака злипливого медіастиноперикардиту і злипливого плевриту.

АХЕЙРОКІНЕЗ – відсутність узгодженості рухів рук при ходьбі.

АХЕЙРІЯ – вроджена відсутність або недорозвиток кисті.

АХЕЙЛІЯ – вроджена відсутність губ.

АХАЛАЗІЯ СТРАВОХОДУ ВРОДЖЕНА – вроджений дефіцит нейронів у гангліях міжм’язового сплетення на всій довжині стравоходу, що проявляється порушенням відкриття кардії та атонією стравоходу.

АХАЛАЗІЯ КАРДІЇ – стійке порушення рефлекторного відкриття кардії при ковтанні, часто – у поєднанні з порушеннями перистальтики стравоходу та ослабленням його тонусу, що призводить до затримки страви та рідини в стравоході.

АХАЛАЗІЯ – порушення здатності розслаблення м’язових сфінктерів, розміщених у ділянці переходу трубчастого органу в порожнистий; м’язовий сфінктер може частково розкриватися під впливом механічної дії страви або сечі, але синхронне рефлекторне розкриття ділянки переходу при А. не відбувається.

АФТОНГІЯ – втрата здатності до артикуляції.

АФТОЗ ВЕЛИКИЙ ТУРЕНА (Н. TOURAINE) – розвиток афтозу відбувається на фоні тяжкого загального стану (множинний тромбоз судин сітківки, мозку та його оболонок, кишечнику); афти мають хронічний, рецидивуючий перебіг.

АФТИ (грец. aphthai – висипання, виразкування в порожнині рота) – незначні ділянки поверхневого некрозу епітелію слизових оболонок. Виникають, головним чином, на слизовій оболонці порожнини рота, рідкісніше – на слизових оболонках носа, очей, статевих органів. Розвиток А. проходить такі фази: пляма,…

АФРОДІЗІЯ (грец. aphrodisia – любовна насолода, статева насолода) – 1) статеве збудження; 2) речовини, які стимулюють статевий потяг та статеву активність (статеві гормони тощо).

АФРОДІЗІОМАНІЯ – хвороблива фіксація психіки на пошуках засобів, які здатні підвищувати статеву активність.

АФРАЗІЯ – див.: Афазія.

АФОНІЯ (а- + грец. phōnē – звук, голос) – відсутність голосного голосу при збереженні шепітного мовлення. А. поділяється на: 1) справжню А., яка розвивається при захворюваннях гортані, коли погано змикаються або погано вібрують справжні голосові зв’язки; 2) паралітичну А., яка…

АФОНІЧНИЙ – беззвучний, сиплий.

АФЛАТОКСИНИ – група токсинів-метаболітів, які виробляються плісеневими грибками родиниAspergillus; мають вибірково гепатогенну дію; гостра інтоксикація А. проявляється повільним розвитком некрозів печінки різного типу; при хронічній інтоксикації А. спостерігається виражена гепато-канцерогенна дія.