Глосарій

АНАСТОМОЗИТ – запалення анастомозу.

АНАСТОМОЗ (грец. anastomosis сполучення) – сполучення між нервами, м’язами, кровоносними або лімфатичними судинами; у клініці А. називають штучні або такі, що виникли внас лідок захворювання, сполучення між трубчастими органами.

АНАСАРКА (ана + грец. sarkos – м’ясо) – набряк, що поширюється на всі або більшу частину тканин організму.

АНАРТРІЯ (ан + грец. arthroo – членороздільно вимовляти) – втрата мовлення внаслідок паралічу або парезу м’язів, що беруть участь в артикуляції.

АНАПЛАЗІЯ (ана- + plasis – формування) – умовне позначення неспецифічних морфологічних та інших відмінностей між пухлинними і нормальними клітинами; зміни клітин у бік їхнього зворотного розвитку і уподібнення недиференційованим формам як у нормальних, так і в патологіч них умовах.

АНАНКАСНИЙ (грец. anankastos – примушений) – такий, що стосується нав’язливих станів.

АНАМНЕЗТИЧНИЙ – такий, що стосується анамнезу.

АНАМНЕЗ (грец. anamnesis – згадування) – сукупність даних про хворого і розвиток захворювання, які отримують при опитуванні самого хворого або осіб, що його знають; використовується для встановлення діагнозу, вибору оптимальних методів лікування, профілактики і прогнозу хвороби.

АНАЛЬНИЙ ОТВІР (ANUS) – див.: Відхідник.

АНАЛЬНА ДІЛЯНКА – див.: Відхідникова ділянка.

АНАЛЬНИЙ (грец. anus – відхідник) – такий, що стосується відхідникового (анального) отвору (відхідника); відхідниковий.

АНАЛЬГІН – ненаркотичний анальгетик із групи похідних піразолону; має анальгезуючу, жарознижуючу, протизапальну і протиревматичну дію.

АНАЛЬБУМІНЕМІЯ – спадкова аномалія обміну білків плазми крові, яка характеризується різким зниженням синтезу альбумінів і майже повною їхньою відсутністю в плазмі крові; прогноз відносно сприятливий, тому що функції альбумінів компенсуються глобуліновими фракціями крові.

АНАЛОГІЯ (грец. analogia – пропорція, рівність співвідношень) – схожість предметів (явищ, процесів і т. ін.) за певними властивостями, але не за розвитком чи походженням.

АНАЛОГІЧНІ ОРГАНИ – органи і частини тварин, схожі певною мірою за зовнішнім виглядом, які виконують однакову функцію, але різні за будовою і походженням.

АНАЛІТИЧНИЙ – такий, що стосується аналізу.

АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ – наука про методи вивчення складу речовини; складається із двох основних розділів: якісного аналізу і кількісного аналізу.

АНАЛІТИК – той, що здійснює аналіз.

АНАЛІЗАТОРИ – утворення центральної та периферичної нервової системи, що здійснюють сприймання і аналіз по дразнень із зовнішнього і внутрішнього середовища; забезпечують доцільні реакції організму на зміни умов, що сприяє пристосуванню його до навколишнього середовища і збереженню відносної сталості внутрішнього середовища…

АНАЛІЗАТОР СПЕКТРУ ШУМУ – аналізатор для визначених спектральних характеристик звукових коливань; засто совується при гігієнічних до слідженнях.