0
(0)
АМІНИ БІОГЕННІ – аміни, що є продуктами ферментативного декарбоксилювання деяких амінокислот і мають високу біологічну активність.
АМІНИ – азотовмісні органічні сполуки, які є продуктами заміщення одного або кількох атомів водню в молекулах аміаку чи гідроокису амонію органічними радикалами; залежно від кількості заміщених атомів водню розрізняють первинні,…
АМІЛОРЕЯ – наявність у калі підвищеної кількості неперевареного крохмалю, що, як правило, супроводжується посиленою перистальтикою кишок.
АМІЛОРЕКСИС – розчинення шлунковим соком оболонки рослинних клітин з вивільненням крохмальних зерен.
АМІЛОПЕПТИН – структурний елемент полімерної молекули крохмалю, що становить її розгалужену частину.
АМІЛОПЕКТИН – один з основних полісахаридів крохмалю, який складається з розгалужених ланцюжків молекул глюкози, сполучених зв’язками як між 1-м і 4-м, так і 1-м і 6-м вуглецевими атомами.
АМІЛОЇДОЗ – порушення білкового обміну, що проявляється у відкладенні та накопиченні в тканинах речовин з характерними фізико-хімічними властивостями (амілоїду). А. – поняття неоднозначне; це різновид тканинного диспротеїнозу і ускладнення багатьох…
АМІЛОЇД – глікопротеїн, в якому фібрилярні і глобулярні білки тісно зв’язані з полісахаридами; якісно амінокислотний склад А. однаковий при різних формах амілоїдозу, проте кількісна характеристика компонентів, що входять до його…
АМІЛОЗА – один з основних полісахаридів крохмалю; складається з лінійних або слабо розгалужених ланцюжків молекул глюкози, сполучених зв’язками між 1-м і 4-м вуглецевими атомами.
АМІЛОЗ – професійний пневмоконіоз, який розвивається в результаті систематичного вдихання мучного пилу, особливо з домішкою двоокису кремнію.
АМІЛАЗИ – ферменти, що каталізують гідроліз крохмалю, глікогену і споріднених з ними полісахаридів. Розрізняють три типи А.: α-амілаза, β-амілаза і γ-амілаза.