Глосарій

АМІЛОРЕКСИС – розчинення шлунковим соком оболонки рослинних клітин з вивільненням крохмальних зерен.

АМІЛОПЕПТИН – структурний елемент полімерної молекули крохмалю, що становить її розгалужену частину.

АМІЛОПЕКТИНОЗ – див.: Глікогеноз ІV типу.

АМІЛОПЕКТИН – один з основних полісахаридів крохмалю, який складається з розгалужених ланцюжків молекул глюкози, сполучених зв’язками як між 1-м і 4-м, так і 1-м і 6-м вуглецевими атомами.

АМІЛОЇДОКЛАЗІЯ – розсмоктування амілоїду гігантськими клітинами.

АМІЛОЇДОЗ – порушення білкового обміну, що проявляється у відкладенні та накопиченні в тканинах речовин з характерними фізико-хімічними властивостями (амілоїду). А. – поняття неоднозначне; це різновид тканинного диспротеїнозу і ускладнення багатьох захворювань інфекційної, запальної або пухлинної природи (вторинний або набутий А.).…

АМІЛОЇДНА ДИСТРОФІЯ – див.: Амілоїдоз.

АМІЛОЇД – глікопротеїн, в якому фібрилярні і глобулярні білки тісно зв’язані з полісахаридами; якісно амінокислотний склад А. однаковий при різних формах амілоїдозу, проте кількісна характеристика компонентів, що входять до його складу, коливається залежно не тільки від форми амілоїдозу, але і…

АМІЛОЗА – один з основних полісахаридів крохмалю; складається з лінійних або слабо розгалужених ланцюжків молекул глюкози, сполучених зв’язками між 1-м і 4-м вуглецевими атомами.

АМІЛОЗ – професійний пневмоконіоз, який розвивається в результаті систематичного вдихання мучного пилу, особливо з домішкою двоокису кремнію.

АМІЛОДЕКСТРИН – початковий продукт гідролітичного розщеплення крохмалю.

АМІЛАЗУРІЯ – збільшення виділення із сечею фермента амілази.

АМІЛАЗИ – ферменти, що каталізують гідроліз крохмалю, глікогену і споріднених з ними полісахаридів. Розрізняють три типи А.: α-амілаза, β-амілаза і γ-амілаза.

АМІЛ- (грец. amylon, лат. amylum – крохмаль) – частина складних слів, яка означає «крохмаль».

АМІКСОРЕЯ – відсутність виділення слизу залозами кишково-шлунковго тракту.

АМІЄЛІЯ – вроджена відсутність спинного мозку.

АМІ ЗУБНА (AMMI VISNAGA (L.) LAM.) – дворічна трав’яниста рослина, що досягає висоти 120 см. Корінь веретеноподібний, малорозгалужений, заглиблюється в грунт на 80 – 100 см. Стебло пряме, з невеличкими борозенками; листки двічі- тричіпірчасторозсічені. Суцвіття – складний зонтик на довгому…

АМІДУВАННЯ – реакція утворення амідів кислот шляхом заміщення гідро ксилу (-ОН) карбоксильної групи на амі ногрупу (-NH2); А. має велике фізіологіч не значення як головний шлях знешкодження аміаку в тканинах організму людини і тварин.

АМІДОПІРИН – ненаркотичний аналгетик (похідний піразолону); має аналгезуючу, жарознижуючу, протизапальну і протиревматичну дію.

АМІДОГІДРОЛАЗИ – див.: Амідази.