Глосарій

АЛГІ(О)- (грец. algos – біль) – частина складних слів, яка зазначає зв’язок з болем.

АЛГЕЗИМЕТРИ – прилади для визначення больової чутливості.

АЛГІД – стан організму, який зумовлений його зневоднюванням із втратою хлоридів натрію і калію та бікарбонатів; проявляється гіпотермією, гемодинамічними розладами, анурією, тонічними судомами, різкою задишкою.

АЛАСТРИМ – гостре інфекційне за хворювання, яке є різновидом натуральної віспи і відрізняється від неї легшим перебігом і меншою контагіозністю. Збудником А. є вірус аластриму. Зараження відбува ється крапельним шляхом…

АЛАНТОЇС – одна із зародкових оболонок у ссавців, плазунів і птахів. Утворюється як мішкоподібний виріст кишки зародка. Виконує функції ембріональних органів дихання, виділення й живлення. У ссавців бере участь в…

АЛАНТО- (грец. allas ковбаса) – частина складних слів, яка зазначає відношення до алантоїса (зародкового органа).

АЛАНІН – α-амінокислота; ациклічна амінокислота, досить поширена в живій природі. Має дві форми: α-А. – входить до складу всіх білків, в організмах може бути у вільному стані, легко синтезується людиною…

АЛАЛІЯ – відсутність або обмеження мовлення в дітей, що зумовлено недорозвитком мовленнєвих ділянок великих півкуль головного мозку або їхнім ураженням у внутрішньоутробному або ранньо му постнатальному періоді розвитку. Розрізняють моторну…

АЛАКРИМІЯ – вроджена відсутність сльозовиділення.

АЛАЖУАНІНА – ТЮРЕЛЯ (T. ALA JO UANINE – R. THUREL) СИМПТОМ – спостерігається при ураженні п’ятого поперекового корінця спинного мозку або малогомілковго нерва; неможли вість ходити на п’ятках і звисання…

АЛАЖУАНІНА (T. ALAJOUANINE) СИНДРОМ – аутосомно-домінантне успадкування; спостерігаються вроджені аномалії: двобічні парези відвідного нерва ока і лицевого нерва за центральним типом, двобічна клишоногість.

АЛАЖІЛЯ (ALAGILLE) СИНДРОМ – аутосомно-домінантне успадкування; жовтяниця новонароджених, при якій спостерігається холестаз з периферійним легеневим стенозом, інколи септальними вадами чи відкритою артеріальною протокою, через недостатність чи відсутність внутрішньопечінкових жовчних проток;…

АКЦИДЕНТНИЙ – випадковий, неіснуючий, другорядний.

АКЦИДЕНТАЛІЗМ – медична теорія, що пояснює захворювання як випадкове відхилення від нормального стану здоров’я; змінюючи зовнішні умови можна уникнути або вилікувати хворобу; при цьому зважають лише на симптоми, але нехтують…

АКЦЕСОРНИЙ СИМПТОМ – ознака психічної хвороби, яка психологічно виводиться із іншої її ознаки.

АКЦЕСІФЛЕКСОР – додатковий м’яз-згинач.

АКЦЕПТОР РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЇ – фізіологічний апарат передбачення й оцінки результатів дії.

АКЦЕЛЕРОТРАВМА – шкідлива дія зміни швидкості руху на організм людини; проявляється рядом розладів вестибулярного аналізатора.

АКЦЕЛЕРАЦІЯ – 1) у біології розвитку – прискорення формування окремих частин зародка на певній стадії розвитку; 2) в антропології – прискорення соматичного розвитку і фізіологічного до зрівання дітей та підлітків;…

АКУШЕРСТВО ОПЕРАТИВНЕ – розділ акушерства, який вивчає і розробляє тактику застосування і техніку виконання акушерських операцій при вагітності та пологах.