Глосарій

АКРЕЦІЯ – ненормальне зрощення тканин.

АКРЕМОНІОЗ ШКІРИ – див.: Цефалоспоріоз.

АКРЕМЕНТАЦІЯ (лат. ad- + crementum – збільшення) – збільшення чи розростання маси тканини внаслідок додавання подібної тканини.

АКРАНІЯ – вроджена відсутність кісток склепіння черепа.

АКРАНІУС – плід, у якого відсутній череп.

АКРАНІАЛЬНИЙ – такий, у якого відсутній череп.

АКРАЛЬНИЙ – такий, що стосується кінцівки, діє на кінцівки.

Д’АКОСТИ (J. D’ACOSTA) СИНДРОМ – розвивається в умовах пониженого атмосферного тиску; проявляється швидким диханням і задишкою, змінами психіки (байдужість, в’ялість; ейфорія, що змінюється депресією), порушеннями координації рухів, слуху, зору.

АКОРІЯ – відсутність зіниці при аніридії.

АКОПРОЗНИЙ – такий, що не містить калових мас у кишечнику.

АКОПРОЗ – відсутність відходження калових мас з кишки.

АКОНУРЕЗ – нетримання сечі.

АКОНІТИН – алкалоїд, який отримують із бульб коренів аконіту. Резорбтивна дія кристалічного А. проявляється, головним чином, порушенням ритму серця (брадикардія, екстрасистолія) і порідшанням дихання.

АКОНІТ (ACONITUM) – рід багаторіч них трав’янистих рослин родини жовтецевих. Корені бульбоподібні, потовщені; листки пальчасто-надрізані або пальчасто-складні; квітки жовті, сині, фіолетові, інколи – білі, зібрані у верхівкову велику або малу…

АКОМОДОМЕТР – прилад для дослід ження акомодації ока.

АКОМОДАЦІЯ (лат. accommodare – пристосовуватись до) – 1) у біології та медицині – пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього, що здійснюється шляхом зміни кривизни…

АКОМОДАЦІЙНИЙ – такий, що стосується функціонування чи порушення процесу акомодації.

АКОМОДАЦІЇ ДОВЖИНА – відстань між найближчою і найдальшою точками виразного зору, в межах якого око може акомодувати.

АКОАЗМИ – елементарні звукові від чуття (шум, дзвін, шипіння у вухах і т. ін.).

АКНЕФОБІЯ – боязнь розвитку вугрів.