Глосарій

АБЛЕФАРИЧНИЙ – такий, що стосується аблефарії.

АБЛАСТИКА (а + грец. βλαστοζ blastos – паросток) – метод видалення пухлини з обов’язковим виконанням комплексу заходів, які попереджують роз сіювання в рані під час операції окремих пухлинних елементів для про філактики розвитку імплантаційних метастазів.

АБЛАСТЕМНИЙ – такий, що не пов’язаний з проростанням.

АБЛАКТАЦІЯ (аб + лат. lactare – годувати грудьми) – відлучення дитини від грудей; припинення годування грудьми дитини на першому році життя.

АБІОТРОФНИЙ – такий, що характеризується зниженою життєздатністю органа або системи організму.

АБІОТРОФІЯ СІТКІВКИ – загальна назва спадкових дегенерацій сітківки, які характеризуються тим, що патологічний процес у значній мірі зв’язаний із змінами в пігментному епітелії.

АБІОТРОФІЯ (а + грец. βιοζ bios – життя + грец. τροψι -trophia – їжа, живлення) – знижена життєздатність органа або системи організму.

АБІОТИЧНІ ФАКТОРИ – сукуп ність факторів неорганічного середовища, які впливають на організм. А.ф. поділяються на хімічні (хімічний склад атмосфери, морських та прісних вод, грунту) і фізичні або кліматичні (температура, барометричний тиск, вітер, радіаційний режим, течії і т. ін.). Чисельність (біомаса)…

АБІОТИЧНИЙ (а + грец. βιωτικοζ – життєвий) – 1) неживий, неорганічний; 2) такий, що характеризується відсутністю життя; непридатний до життя.

АБІОЗ (а + грец. βιοζ bios – життя) – 1) знижена життєздатність органа або системи, ослаблення функції внаслідок вродженої слабості; 2) відсутність життя.

АБІОГЕННИЙ або Абіогенетичний. Абіогенний – це термін, що вказує на походження чи утворення якої-небудь речовини, живого організму чи структури без участі живих організмів або біологічних процесів. Цей термін часто використовується у контексті дискусій про походження життя на Землі та пояснення…

АБІОГЕНЕТИЧНИЙ – 1) такий, що виник з неорганічної речовини; 2) такий, що стосується самозародження чи здатності до нього;

АБІОГЕНЕЗ (а + грец. βιοζ bios –життя + грец. γενεοιζ genesis – зародження, походження, розвиток) – учення про виникнення живого з речовин неживої природи; утворення органічних сполук, які поширені в живій природі, поза організмом без участі ферментів.

АБЕТАЛІПОПРОТЕЇНЕМІЯ НОРМОГЛІЦЕРИДЕМІЧНА – абеталіпопротеїнемія, що характеризується наявністю аполіпопротеїну (апо) В-48 та відсутністю апо В-100; при цьому хіломікрони утворюються, а ліпопротеїни низької густини – ні, що призводить до часткового всмоктування жирів.

АБЕТАЛІПОПРОТЕЇНЕМІЯ (abetalipoprote in anemia; a– + бета-ліпопротеїни + грец. haima – кров) – комплекс вроджених аномалій (успадкування за аутосомнорецесивним типом): порушення всмоктування та транспорту жирів, при якому не синтезуються ліпопротеїни, що містять аполіпопротеїн В (хіломікрони, ліпопротеїни дуже низької густини та…

АБЕРАЦІЯ ХРОМОСОМНА – відхилення в будові хромосоми внаслідок її розриву з наступним перерозподілом, втратою або частковим подвоєнням генетичного матеріалу.

АБЕРАЦІЯ ХРОМАТИДНА ПОЗДОВЖНЯ – внаслідок неоднакового відхилення лінзою або кришталиком світлових променів з різною довжиною хвилі виникає відмінність положення на осі фокусування світла.

АБЕРАЦІЯ ХРОМАТИЧНА ЛАТЕРАЛЬНА – внаслідок відмінностей у розміщенні головних точок для світла з різною довжиною хвилі спостерігається неоднакове збільшення.

АБЕРАЦІЯ ХРОМАТИЧНА – неоднакове відхилення світлових променів з різною довжиною хвиль, які проходять через заломлюване середовище, що призводить до виникнення кольорової облямівки навколо утвореного зображення.

АБЕРАЦІЯ ХРОМАТИДНА – хромосомна аберація, яка торкається тільки однієї хроматиди.