Глосарій

СКАФАНДР – індивідуальне герметичне спорядження, яке забезпечує життє діяльність організму і можливість працювати людині в екстремальних умовах оточуючого середовища.

СКАФАЛОЦЕФАЛІЯ – див.: Скафоцефалія.

СКАТОФІЛІЯ – патологічний потяг до маніпуляції каловими масами.

СКАТОФАГІЯ – див.: Копрофагія.

СКАТОЛ – C9H9N; органічна гетероциклічна сполука, яка є продуктом гниття білків; отруйний.

СКАРПІВСЬКИЙ (A. SCARPA) ТРИКУТНИК – див.: Стегновий трикутник.

СКАРЛАТИНОФОРМНИЙ – такий, що схожий на скарлатину; скарлатиноподібний.

СКАРЛАТИНОЗНА КРАСНУХА – див.: Краснуха скарлатинозна.

СКАРЛАТИНА – гостре інфекційне за хворювання, яке спричинюється токсикогенними і вірулентними гемолітичними стрептококами групи А.; джерелом зараження при С. є хворий або бактеріоносій; передача збудників інфекції відбувається, головним чином, повітрянокрапельним…

СКАРИФІКАЦІЯ – нанесення на шкіру значної кількості маленьких надрізів з лікувальною метою.

СКАПУЛЯРНИЙ РЕФЛЕКС – див.: Лопатковий рефлекс.

СКАПУЛЯРНИЙ – такий, що стосується лопатки; лопатковий.

СКАПУЛОПЕРІОСТАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС ШТЕЙН ХАУЗЕНА – див.: Лопатковий рефлекс.

СКАНДИНАВСЬКА НЕФРОПАТІЯ ЕПІДЕМІЧНА – див.: Геморагічний нефрозонефрит.

СКАМ’ЯНІЛІСТЬ КІСТОК – див.: Альберта – Шенберга синдром.

СКАЛЯРНИЙ – такий, що визначається лише числовим значенням.

СКАЛЯР – величина, яка повністю ви значається своїм числовим значенням.

СКАЛЬПУВАННЯ – механічне пошкодження, яке супроводжується від ривом великих ділянок шкірного по криву.

СКАЛЬПЕЛЬ – невеликий суцільнометалевий ніж, що його застосовують у хірургічній практиці для розрізування тканин.

СКАЛЕНУС-СИНДРОМ – див.: Драбинчастого м’яза синдром.