Глосарій

СІТКОВСЬКОГО (П. П. СИТКОВ СКИЙ) СИМПТОМ – у позиції хворого на лівому боці в ілеоцекальній ділянці появляється біль; ознака апендициту.

СІТКІВКА (RETINA) – внутрішня світлочутлива оболонка очного яблука; С. є периферійною частиною зорового аналізатора, яка забезпечує зорове сприйняття за рахунок перетворення світлової енергії в нервовий імпульс, що передається через ланцюг…

СІТІОМАНІЯ – див.: Булімія.

СІРЧАНА ПРОБКА – накопичення вушної сірки в зовнішньому слуховому проході при гіперсекреції сірчаних залоз.

СІРЧАНА КИСЛОТА – H2SO4; сильна двоосновна кислота; в організмі людини похідні С. к. беруть участь у знешкодженні токсичних сполук, яке відбувається в печінці; деякі солі С. к. використовують у медицині…

СІРОСТІ СИНДРОМ – зустрічається у новонароджених, особливо в передчасно народжених дітей внаслідок реакції на хлорамфенікол; характеризується попелясто-сірим ціанозом, апатичністю, слабкістю та гіпотензією.

СІРКОВУГЛЕЦЬ – CS2; сполука вуглецю з сіркою; належить до промислових отрут, вогненебезпечний; С. має загальнотоксичну дію, уражає переважно ц. н. с., периферійну і вегетативну нервову систему, впливає на генеративну і…

СІРКОВОДЕНЬ – H2S; найпростіша сполука сірки з воднем, отруйний, може спричинювати професійне захворювання; інгаляції невеликих доз С. застосовують для профілактики отруєнь ртуттю при можливому контакті з її парами; С. досить…

СІРКА – S; хімічний елемент VI групи періодичної системи Менделєєва; порядковий номер 16, атомна вага 32,064; існують кристалічні і аморфні модифікації С.; С. постійно входить до складу живих організмів і…

СІРІ СТОВПИ СПИННОГО МОЗКУ (COLUMNAE GRISEAE) – поздовжні парні виступи сірої речовини спинного мозку; розрізняють передні, задні та бокові стовпи.

СІРИЙ ГОРБ (TUBER CINEREUM) – частина гіпоталамусу, в якому розміщені ядра сірої речовини, що є вищими центрами вегетативних функцій (обміну, теплорегуляції); являє собою порожнистий виступ нижньої стінки третього шлуночка, який…

СІРА РЕЧОВИНА ЦЕНТРАЛЬНА (SUBSTANTIA GRISEA CENTRALIS) – скупчення сірої речовини навколо водопроводу мозку; до складу С. р. ц. належать ядра окорухового і блокового нервів.

СІРА РЕЧОВИНА (SUBSTANTIA GRISEA) – частина ц. н. с., яка утворена, головним чином, тілами нейронів; до С. р. належать кора великого мозку і мозочку, ядра головного мозку, сірі стовбури спинного…

СІППЛА (J. H. SIPPLE) СИНДРОМ – комплекс спадкових (успадкування за аутосомно-домінантним типом) ендо кринних аномалій; спостерігаються феохромоцитома; карцинома щитоподібної залози, що містить у клітинах амілоїд; часто – гіперплазія паращитоподібних залоз;…

СІНКЛЕРА (W. SINKLER) СИМПТОМ – при швидкому згинанні пальця паралізованої ноги в деяких випадках удається викликати згинання ноги в кульшовому і колінному суглобах; ознака органічного паралічу.

СІМ’ЯНІ МІХУРЦІ (VESICULA SEMINALIS) – парні утворення, що належать до внутрішніх чоловічих статевих органів і є частиною сім’явиносних шляхів; С. м. розміщені латерально від сім’явиносних проток, зверху від передміхурової залози,…

СІМ’ЯНИК – статева залоза людини та тварин, в якій утворюються статеві клітини та статеві гормони.

СІМ’ЯНИЙ КАНАТИК (FUNICULUS SPERMATICUS) – парне анатомічне утворення, що підвішує яєчко і належить до внутрішніх чоловічих статевих органів; С. к. являє собою круглий тяж довжиною 150–200 мм, діаметр у дорослих…

СІМ’ЯНИЙ ГОРБИК (COLLICULUS SEMINALIS) – довгастої форми підвищення, розміщене в ділянці гребеня на задній стінці передміхурової частини сечовипускального каналу в чоловіків; на поверхні С. г. відкриваються вивідні протоки передміхурової залози;…

СІМ’ЯВИНОСНА ПРОТОКА (DUCTUS DEFERENS) – парна протока, що є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка, закінчується біля місця злиття з видільною протокою сім’яного міхурця; С. п. має вигляд шнура білого кольору,…