Глосарій

СЕЧОСТАТЕВІ НОРИЦІ – патологічні сполучення між органами сечової і статевої систем; розрізняють вроджені і набуті С. н.

СЕЧОСТАТЕВИЙ ТРИКУТНИК – див.: Сечостатева ділянка.

СЕЧОСТАТЕВА СИСТЕМА – сукупність анатомічно пов’язаних органів сечовиділення та розмноження.

СЕЧОСТАТЕВА ДІЛЯНКА – передня частина промежини, яка обмежена попереду та з боків нижніми галузками лобкових та сідничих кісток, позаду – лінією, що з’єднує сідничі горби.

СЕЧОМІХУРОВИЙ ТРИКУТНИК – ділянка дна сечового міхура між устями сечоводів та внутрішнім отвором сечовипускального каналу.

СЕЧОКИСЛИЙ ІНФАРКТ – скупчення в ниркових сосочках кристалів сечової кислоти.

СЕЧОКИСЛИЙ ДІАТЕЗ – аномалія конституції, яка характеризується порушенням обміну нуклеїнових кислот, нуклеотидів, пуринових основ, що призводить до накопичення в організмі сечової кислоти і її солей та вторинного пошкодження різних систем…

СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА – див.: Уролітіаз.

СЕЧОГІННІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ – лікарські засоби, які підвищують виведення нирками іонів натрію та води і внаслідок цього викликають зменшення вмісту рідини в тканинах і серозних порожнинах організму.

СЕЧОВОГО МІХУРА і СЕЧОВОДУ ДИЛЯТАЦІЇ СИНДРОМ – симптомокомплекс, який проявляється хронічною сечовивідною дилатацією (мегасечовід), що супроводжується гіпотонією і дилатацією сечового міху ра (мегацистис) та зяянням сечовідних отворів, зумовлюючи везикоуретральний рефлекс…

СЕЧОВОГО МІХУРА ДИЛЯТАЦІЇ – МІКРОКОЛОН – КИШКОВОЇ ГІПОПЕРИСТАЛЬТИКИ СИНДРОМ – успадкування за аутосомно-домінантним типом; спостерігаються розширений сечовий міхур, мікроколон з розширеною тонкою кишкою та гіпоперистальтика.

СЕЧОВІД ЦИРКУМКАВАЛЬНИЙ – див.: Сечовід ретрокавальний.

СЕЧОВІД РЕТРОКАВАЛЬНИЙ – вроджене аномальне розміщення середньої частини правого сечоводу позаду нижньої порожнистої вени.

СЕЧОВІД ПОСТКАВАЛЬНИЙ – див.: Сечовід ретрокавальний.

СЕЧОВІД ПОДВІЙНИЙ – вроджений частково або повністю подвоєний сечовід.

СЕЧОВІД КІЛЬЦЕПОДІБНИЙ – рідкісна аномалія, яка спричинюється наявністю перешкоди нижче кільцеподібного вигину, частіше в тазовому відділі.

СЕЧОВІД ЕКТОПІЧНИЙ – одна із супутніх вад при подвоєнні верхніх сечових шляхів; розрізняють ектопію устя сечоводу в похідні урогенітального синуса і ектопію устя сечоводу в похідні парамезонефральних (мюлерових) проток; основним…

СЕЧОВІД (URETER) – парний трубчастий орган, що відводить сечу з нирок; початком С. є звужений відрізок ниркової миски, кінець проникає через стінку сечового міхура і відкривається з боку його слизової…

СЕЧОВІ ШЛЯХИ – сукупність анатомічних утворів, в яких накопичується і через які виводиться сеча; до С. ш. належать ниркові миски з чашечками, сечоводи, сечовий міхур та сечівник.

СЕЧОВІ КАМЕНІ – щільні утворення, які зустрічаються в сечовивідних шляхах; розвиваються при нирковокам’яній хворобі; за фізико-хімічними властивостями С. к. поділяють на: щавлевокислі (оксалатні), сечокислі (уратні), фосфорнокислі (фосфатні), цистинові, білкові та…