Глосарій

СЕЧОВІД ПОСТКАВАЛЬНИЙ – див.: Сечовід ретрокавальний.

СЕЧОВІД ПОДВІЙНИЙ – вроджений частково або повністю подвоєний сечовід.

СЕЧОВІД КІЛЬЦЕПОДІБНИЙ – рідкісна аномалія, яка спричинюється наявністю перешкоди нижче кільцеподібного вигину, частіше в тазовому відділі.

СЕЧОВІД ЕКТОПІЧНИЙ – одна із супутніх вад при подвоєнні верхніх сечових шляхів; розрізняють ектопію устя сечоводу в похідні урогенітального синуса і ектопію устя сечоводу в похідні парамезонефральних (мюлерових) проток; основним…

СЕЧОВІД (URETER) – парний трубчастий орган, що відводить сечу з нирок; початком С. є звужений відрізок ниркової миски, кінець проникає через стінку сечового міхура і відкривається з боку його слизової…

СЕЧОВІ ШЛЯХИ – сукупність анатомічних утворів, в яких накопичується і через які виводиться сеча; до С. ш. належать ниркові миски з чашечками, сечоводи, сечовий міхур та сечівник.

СЕЧОВІ КАМЕНІ – щільні утворення, які зустрічаються в сечовивідних шляхах; розвиваються при нирковокам’яній хворобі; за фізико-хімічними властивостями С. к. поділяють на: щавлевокислі (оксалатні), сечокислі (уратні), фосфорнокислі (фосфатні), цистинові, білкові та…

СЕЧОВИСНАЖЕННЯ ЦУКРОВЕ – див.: Діабет цукровий.

СЕЧОВИСНАЖЕННЯ НЕЦУКРОВЕ – див.: Діабет нецукровий.

СЕЧОВИПУСКАННЯ – див.: Діурез.

СЕЧОВИНА – CO(NH2)2; один із найважливіших продуктів азотистого (білкового) обміну; головним і прак тично єдиним органом, в якому утворюється С. в ссавців і людини є печінка; синтез С. складається з…

СЕЧОВИЙ СТАЗ – уповільнення або зупинка руху сечі в сечових шляхах.

СЕЧОВИЙ МІХУР ШОКОВИЙ – зміни сечового міхура, які спостерігаються при гострих травмах спинного мозку; міхур стає атонічним і розтягненим, сеча виділяється безперервно краплями внаслідок його перенаповнення; при ураженні спинного мозку…

СЕЧОВИЙ МІХУР ТАБЕТИЧНИЙ – втрата чутливості та позивів до сечовипускання, що призводить до порушення випорожнення сечового міхура; спостерігається при нейросифілісі.

СЕЧОВИЙ МІХУР ПОДВІЙНИЙ – аномалія розвитку, яка характеризується наявністю двох сечових міху рів, кожний із яких має устя сечовода і сечовипускального каналу.

СЕЧОВИЙ МІХУР НЕЙРОГЕННИЙ – порушення функції сечового міхура внаслідок вродженої аномалії, травми або іншої патології головного мозку, спинного мозку або іннервації сечового міхура і його вивідного відділу; клінічно С. м.…

СЕЧОВИЙ МІХУР ДВОКАМЕРНИЙ – аномалія розвитку, яка характеризується поділом порожнини сечового міхура перемичками на дві частини.

СЕЧОВИЙ МІХУР (VESICA URI NARIA) – порожнистий орган, де збирається сеча перед її виділенням з організму; має вигляд перетинчасто-м’язового мішка грушоподібної форми, міститься в порожнині малого таза; у стінці С.…

СЕЧОВИЙ ЗАПЛИВ – проникнення і скупчення сечі в тканинах та порожнинах внаслідок пошкодження нирок та сечових шляхів.

СЕЧОВИДІЛЕННЯ – див.: Діурез.