Глосарій

РУКА – див.: Кінцівка верхня вільна.

РУЇТЕРА – ПОМПЕНА (M. RUITER – A. W. M. POMPEN) СИНДРОМ – генетично зумовлене патологічне від кладання ліпідів у судинах, гладких м’язах, міокарді, нирках та інших органах, що порушує їх…

РУЇТЕРА (M. RUITER) АЛЕРГІЧНИЙ ВАСКУЛІТ ШКІРИ – див.: Руїтера алергічний артеріоліт.

РУЇТЕРА (M. RUITER) АЛЕРГІЧНИЙ АРТЕРІОЛІТ – хвороба, в етіології і патогенезі якої визначальне значення мають сенсибілізуюча вогнищева інфекція, попередні гострі та хронічні інфекційні захворювання; в основі за хворювання лежить запальне…

РУДИМЕНТИ – див.: Рудиментарні органи.

РУДИМЕНТАРНІ ОРГАНИ – органи, які в процесі історичного розвитку організму втратили своє значення; закладаються в зародок, але повністю не розвиваються; у людини є понад 100 Р. о., серед них –…

РУДИМЕНТАРНИЙ – недорозвинений, зникаючий, залишковий.

РУДИМЕНТ – див.: Рудиментарні органи.

РУДЗІТІСА (К. РУДЗИТИС) СИМПТОМ, – якщо хворий співуче вимовляє звук «і», то при аускультації чути широке «е»; ознака невеликого інфільтрату легень або мікроемпієми.

РУДЖЕРІ (R. RUGGERI) РЕФЛЕКС – при конвергенції спостерігається упо вільнення пульсу; фізіологічний рефлекс.

РУДА (E. RUD) СИНДРОМ – див.: Олігофренія ксеродермічна.

РУБРОФІТІЯ – грибкове захворювання, збудником якого є Trichophyton rubrum; зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворими або через предмети, інфіковані грибком; уражаються шкіра, нігті, пушкове волосся; клінічно Р. проявляється від…

РУБРОТАЛАМІЧНИЙ СИНДРОМ – симптомокомплекс, зумовлений ураженням таламуса і червоного ядра або їх провідникових шляхів на протилежному боці; характеризується поєднанням великого тремтіння кінцівок з асинергією, дисметрією, часто з хореоатетозом і характерною…

РУБРОМІКОЗ – див.: Руброфітія.

РУБЦЮВАННЯ – процес дозрівання грануляційної тканини, який закінчується утворенням рубця.

РУБРО- (лат. ruber – червоний) – частина складних слів, яка означає «червоний», «такий, що належить до червоного ядра».

РУБІНШТЕЙНА – ТЕЙБІ (J. H. RU BINSTEIN – H. TAYBI) СИНДРОМ – комплекс вроджених аномалій дистальних фаланг пальців, кісток лиця та черепа, головного мозку; спостерігається черепно-лицьова дизморфія: птоз, гіпертелоризм, «орлиний»…

РУБІДІЙ – Rb; хімічний елемент І групи періодичної системи Менделєєва; порядковий номер 37, атомна вага 85,4678; в організмі людини міститься 0,68 г Р.; з віком вміст Р. в крові збільшується…

РУБЕЦЬ – ділянка сполучної тканини, яка заміщає дефект шкіри, слизової оболонки, органа чи тканини; виникає внаслідок ушкодження або патологічного процесу; складається з гіалінізованої, багатої колагеновими волокнами сполучної тканини; давність утворення…

РУБЕОЗ ДІАБЕТИЧНИЙ – почерво нін ня шкіри в ділянці вилиць та підборіддя у хворих цукровим діабетом, зумовлене розширенням кровоносних судин.