Глосарій

РЕФРАКЦІЯ – викривлення напряму поширення (променів) світла і радіо хвиль під час проходження їх крізь середовище зі змінними фізичними характеристиками.

РЕФРАКТУРА – повторний перелом у ділянці кісткової мозолі при її незавершеній консолідації.

РЕФРАКТОМЕТРІЯ ОКА – визначення рефракції ока за допомогою очних рефрактометрів.

РЕФРАКТОМЕТРІЯ – оптичні методи аналізу речовини, які грунтуються на вимірюванні показника заломлення світла в досліджуваному середовищі.

РЕФРАКТЕРНІСТЬ – стан збудливих утворень після їх збудження; характеризується зниженням або відсутністю збудливості.

РЕФРАКТЕРНИЙ ПЕРІОД – період короткочасного різкого зниження збудливості живих тканин, що настає після кожного спалаху збудження.

РЕФРАКТЕРНИЙ – несприйнятливий.

РЕФРАКТЕРНА АНЕМІЯ З СИДЕРОБЛАСТОЗОМ – див.: Анемія залізорефрактерна.

РЕФРАКТЕРНА АНЕМІЯ З СИДЕРОБЛАСТНИМ КІСТКОВИМ МОЗКОМ – див.: Анемія залізорефрактерна.

РЕФЛЮКС-ЕЗОФАГІТ – патологічні зміни, що виникають при закиданні (рефлюксі) в стравохід шлункового соку; спостерігається гіперемія, набряк, інфільтрація внутрішньої оболонки стравоходу; поверхня внутрішньої оболонки стравоходу покрита густим в’язким слизом, спостерігаються ерозії,…

РЕФЛЮКС – зворотний тік, зворотна течія.

РЕФЛЕКТОРНИЙ – 1) мимовільний; такий, що не залежить від волі; 2) відбитий; відображений, віддзеркалений.

РЕФЛЕКТОРНА ТЕОРІЯ – теоретична концепція, відповідно до якої реакції організму являють собою рефлекси, тобто відповідь на дію оточуючого або внутрішнього середовища, що реалізується через ц. н. с.

РЕФЛЕКТОРНА ДУГА – сукупність нервових утворів, які здійснюють певний рефлекс. Р. д. складається з рецепторів, доцентрових нервових волокон, груп невронів (аферентних, проміжних та еферентних) ц. н. с., які реагують на…

РЕФЛЕКТОРНА ДІЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН – дія лікарських речовин, яка зумовлена подразненням рефлексогенних зон.

РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ – лікувальна система, яка грунтується на рефлекторних співвідношеннях, сформованих у процесі філо- і онтогенезу, і реалізується через ц. н. с. за допомогою подразнення рецепторного апарату шкіри, слизових оболонок та…

РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ – дослідження амплітудночасових характеристик рефлекторних реакцій, яке грунтується на вимірюванні сили подразника, необхідної для виникнення рефлексу, а також визначення величини рефлексу і часу між закінченням дії подразника і початком…

РЕФЛЕКСОЛОГІЯ – вчення в психології та неврології, яке пояснює психічну діяльність як суму умовних рефлексів; при цьому враховувались тільки зовнішні реакції людини і ігнорувалась свідомість.

РЕФЛЕКСОГЕННІ ЗОНИ – ділянки тіла, що включають сукупність рецепторів, адекватне подразнення яких викликає певний рефлекс; Р. з. мають усі органи і тканини організму; за їх допомогою здійснюється неперервний контроль за…

РЕФЛЕКСОГЕННИЙ – такий, що спричинений рефлексом.