Глосарій

РАДІОМІМЕТИЧНА АКТИВНІСТЬ – здатність деяких речовин діяти на організм людини, тварин, рослин, на мікроорганізми, спричиняючи ураження, за своїми проявами схожі з радіаційним ураженням. В основі Р. а. є шкід лива…

РАДІОМЕТРІЯ ЛЮДИНИ – визначення активності та розподілу радіонуклідів, що містяться в організмі, за їх зовнішнім випромінюванням із гігієнічною, лікувальною і науковою метою.

РАДІОМЕТРІЯ – методи визначення активності та концентрації радіоактивних речовин у різних пробах і джерелах іонізуючого випромінювання, а також спектрів їх випромінювання.

РАДІОЛОГІЯ МЕДИЧНА – наука про застосування іонізуючого випромінювання в медицині; Р. м. являє собою комплекс біологічних, медичних, гігієнічних, фізіологічних та технічних знань, орієнтованих на використання джерел іонізуючого випромінювання у діагностичних,…

РАДІОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВА – розділ військової медицини та медичної радіології, який вивчає особливості радіаційних уражень, що викликаються ядерною (термоядерною) зброєю, та розробляє методи і засоби діагностики, лікування та профілактики бойових радіаційних…

РАДІОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ – інструменти, призначені для маніпуляцій з джерелами іонізуючого випромінювання при проведенні медичних процедур і для захисту рук оператора від опромінення.

РАДІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ – див.: Протипроменевий захист.

РАДІОЛОГ – лікар-фахівець з медичної радіології та променевої терапії.

РАДІОЛІЗ – розкладання молекул води та інших речовин, зокрема в клітинах, під впливом іонізуючих випромінювань; виникає при іонізації внаслідок розриву хімічних ковалентних зв’язків між атомами в молекулі; при опроміненні у…

РАДІОКАРДІОЦИРКУЛОГРАФІЯ – дослідження гемодинаміки, яке грунтується на одночасній графічній реєстрації змін концентрації радіофармацевтичного препарату в крові, що протікає через будь-яку порожнину серця в будь-яку периферійну судину.

РАДІОКАРДІОГРАФІЯ – дослідження серцевої діяльності, яке грунтується на графічній реєстрації змін концентрації радіофармацевтичного препарату в крові, що протікає через будь-яку порожнину серця.

РАДІОІМУНОЛОГІЧНИЙ МЕТОД – метод кількісного визначення активних сполук, що мають антигенні властивості, та антигенів мікроорганізмів за допомогою аналогічних відомих антигенів або антитіл, помічених радіоактивним ізотопом.

РАДІОІМУНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ – див.: Радіоімунологічний метод.

РАДІОІЗОТОПНІ ДІАГНОСТИЧНІ ПРИЛАДИ – пристрої, що реєструють фотонне або корпускулярне випромінювання радіонуклідів і призначені для вимірювання та переробки радіометричної інформації, отриманої при радіодіагностичних дослідженнях органів і систем організму хворого або…

РАДІОІЗОТОПНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – визначення функціонального стану, анатомо-топографічних характеристик або морфологічних змін органів та систем за допомогою радіоактивних сполук; Р. д. грунтується на реєстрації інтенсивності випромінювання радіонукліда, введеного в організм або…

РАДІОІЗОТОПНА ДІАГНОСТИКА – розпізнавання патологічних змін окремих органів та систем за допомогою методів радіоізотопного дослідження; залежно від мети та завдань дослідження виділяють такі основні методи Р. д.: клінічну радіометрію, радіографію,…

РАДІОЗАХИСНІ РЕЧОВИНИ – речовини, що зменшують шкідливий вплив радіоактивних речовин.

РАДІОЗАХИСНІ ЗАСОБИ – див.: Радіопротектори.

РАДІОЕПІТЕЛІЇТ – ураження слизових оболонок, яке виникає внаслідок дії іонізуючого випромінювання; розвиток Р. пов’язаний з пошкодженням клітинних елементів епітелію внаслідок порушення кровообігу та лімфообігу і трансмембранного обміну речовин, приєднанням вторинної…

РАДІОЕПІДЕРМІТ – див.: Радіодерміт.